На значках - трембіта

Трембіта — народний духовий мундштуковий (дульцевий) музичний інструмент, рід дерев'яної труби без вентилів і клапанів, інколи обгорнутої березовою корою. Довжина до 3 м, діаметр 30 мм, збільшується у розтрубі; у вузький кінець трембіти вставляється дерев'яний, роговий або металевий мундштук (дульце, пищик). Висота звукового ряду трембіти залежить від її величини. Мелодію виконують переважно у верхньому регістрі. Трембіта поширена у східній частині Українських Карпат, зокрема на Гуцульщині.
Споконвіку трембіта була єдиним засобом зв'язку чабана з селом: за трембітовими звуками дізнавалися люди про місцеперебування ватага з отарою, про те, як триває випас маржини (худоби). Особливі звуки інструмента попереджали про небезпеку. Вживалася трембіта і для подання сигналів про початок та закінчення робочого дня. Цей інструмент супроводжував гуцульські обряди і свята. У Карпатах за давньою традицією жодні урочистості не відбувалися без трембіти — цієї, на перший погляд, довгої дерев'яної труби з яворовим мундштуком та нехитрою, здається, навіть спрощеною мелодією. Саме трембіта сповіщала про народження в сім'ї дитини. Поклик цього інструмента припрошує людей на весілля. Трембіта плакала, коли проводжали людину в останню путь. З приходом у гори радіозв'язку й телебачення, ці функції трембіти майже втрачені. Нині вона слугує здебільшого мистецтву — часом її включають до оркестру, на фестивалях етнографічної музики.

Трембіта занесена у Книгу рекордів Гіннеса, як найдовший духовий інструмент. Найбільші трембіти мають довжину до 8 метрів.

Члени Мукачівського КСО "Товариш" - учасники командного чемпіонату України зі спортивного орієнтування (5-9.05.2016, м.Рахів) з трембітарем Миколою Глушманюком

Трембіта на "трембітній" серії гербів (?) населених пунктів Закарпаття: