Знаки військових частин, що базувалися на Закарпатті до Першої світової війни

Австро-угорська армія, перед Першою світовою війною, комплектувалася за територіальною системою. Це дозволяє встановити ступінь участі закарпатців у бойових діях у цій армії. Структурно армія (Armee) виглядала так:
- цісарські й королівські сухопутні сили (каiserlich und коеnigliche Heer);
- цісарські й королівські військово-морські сили (k.u.k Kriegsmarine);
- територіальна оборона (австрійський цісарсько-королівський ландвер (каiserlich-коеnigliche Landwehr) та угорський королівський гонвед (magyar kiraly honved);
- ополчення (австрійський (k.k. Landsturm) та угорський (m.k. Nepfelkelok) ландштурм).

Термін "цісарські й королівські" позначав приналежність до загальної армії двоєдиної монархії, тобто такої, яка формувалася з населення обох частин імперії і на їх гроші. Ландвер та гонвед, представлений точно такими ж військовими частинами, офіційно належали окремо Австрії та Угорщині.

Різниця між угорським гонведом та австрійським ландвером полягала не тільки у місці формування та назві, але і в тому, що гонвед призначався для військових дій тільки на території угорського королівства, а на використовування його за межами країни була потрібна згода угорського парламенту. Ополчення призивалося тільки у разі початку всією державою військових дій і використовувалося, як правило, тільки для служби в тилу.

Австро-угорська армія формувалася на основі територіальної системи. В межах одного округу проводилися набори призовників для поповнення розквартированих там підрозділів корпусу. Таким чином, будь-яка військова частина формувалася постійно з однієї місцевості.

Закарпаття входило до VI корпусного округу (південно-східна Словаччина та Закарпаття, штаб розміщувався в Кошице) Нижні чини війська поповнювалися за рахунок призовників і добровольців. В піхоті загальної армії термін служби складав 3 роки (з 1912 – 2 роки), після чого військовозобов'язаний 7 років числився у резерві першої черги і ще 10 – в запасному резерві. В піхоті угорського гонведу – 2 роки, 10 років та 12 років відповідно.

На Закарпатті призов здійснювався у 3 піхотних полки загальної армії:
- 65-й генерала від інфантерії ерцгерцога Людвіга Віктора,
- 66-й генерал-майора ерцгерцога Петера Фердинанда,
- 85-й генерала кавалерії Йосипа Гаудернака фон Кіс-Деметр, (входили до складу 15-ї (Мішкольц) та 27-ї (Кошиці) піхотних дивізій (85 полк),
та 2 піхотних полки територіальної оборони:
- 11-й мукачевський полк гонведу (20 територіальна дивізія, штаб у Нодь-Варад),
- 12-й сатмарський полк гонведу (39-та територіальна дивізія (Клуж (Коложвар).

11-й королівський полк гонведів у Мукачеві (Kir. Munkácsi 11. honvéd gyalogezredhez ) - значки періоду Першої світової війни (з колекції Словацького національного музею та звідсі)

На іншому значку на фоні замку Паланок (угор. Munkácsi vár) птах-турул. Турул це міфічний птах, який тримає у дзьобі меч, є символом віднайдення батьківщини угорським народом. За угорськими легендами, він показав дорогу через Руські ворота давнім уграм, а під час повстання куруців під керівництвом Ференца Ракоці 1703 року нібито саме Турул приніс шаблю князю.

Піхотинець Королівського угорського Мукачівського 11-го гондведського піхотного полку (у парадній формі).Полк формувався на Закарпатті, два батальйони та штаб дислокувалися у Мукачеві, ще один батальйон – в Ужгороді. Національний склад: 25% - українці, 75% - угорці.

Значок 12-й королівського полку гонведів у Марамарошсігеті (Magyar kiraly szatmári 12. honvéd gyalogezred), що формувався на території Східної частини Закарпаття.

ветеранські знаки 65 полку (1-ша світова війна)

65-й імператорський і королівський (угорський) піхотний полк генерала від інфантерії ерцгерцога Людвіга Віктора (нім. – Ungarisches Infanterie Regiment " Erzherzog Ludwig Viktor" Nr. 65; угор. – Cs.kir., ill. cs. és kir. 65. gyalogezred). Створений у 1860 р., полкове свято відзначав 24 червня у пам'ять про перемогу над італійцями у 1866 р. 

Цугсфюрер (десятник) 65 полку у польовій формі (аналог командира взводу)

У 1914 входив до складу 15 стрілецької дивізії 6 армійського корпусу. Штаб та 1 і 3 батальйони базувалися у Мішкольці, 3-й батальйон – у Мукачеві, 4-й – у Банській Бистриці. Національний склад: 25% - українці та  словаки, 75% - угорці.

66-й імператорський і королівський (угорський) піхотний полк генерал-майора ерцгерцога Петера Фердинанда (нім. – Ungarisches Infanterie Regiment "Erzherzog Peter Ferdinand" Nr. 66; угор. – Cs. és kir. 66. gyalogezred). Штаб та 3 і 4-й батальйони  знаходилися в Ужгороді, 1-й батальйон – у Кошіце,  2-й – у Горадже (Боснія). Національний склад: 46% - словаки, 22% - українці, 25% - угорці, 7% - інші. Створений у 1860 р., полкове свято відзначав 24 червня у пам'ять про перемогу над італійцями у1866 р. У 1914 входив до складу 15 стрілецької дивізії 6 армійського корпусу.

Оберст (капітан) 66 полку у парадній формі

 

85-й імператорський і королівський (угорський)піхотний полк генерала кавалерії Йосипа Гаудернака фон Кіс-Деметр (Ungarisches Infanterie Regiment "von Gaudernak" Nr. 85).На Марамарошчині базувався 2-й батальон. Національний склад полку: 33 % - українці, 29 % - румуни, 28 % - угорці, 10% - інші.

Малюнки взято звідсі 
Зображення значків - звідсі