пʼятницю, 14 грудня 2018 р.

Значок "З'їзд товариства Бейтар у Мукачеві", 1935 рік ©


Значок з'їзду товариства Бейтар у Мукачеві, 21-22 квітня 1935 р. БЕЙТАР - абревіатура на івріті בֵּיתָר від בְּרִית יוֹסֵף טְרוּמְפֶּלְדוֹר‎ – Бріт Йосип Трумпельдор – Спілка імені Йосипа Трумпельдора – одного з найбільш відомих активістів раннього сіоністського руху.

1935 рік. Значок з'їзду товариства Бейтар у Мукачеві. Написи на івріті та чеською (Mukačevo). В центрі - зображення Менори - золотого семистовбурового світильника-семивічника, який є однією з найпоширеніших національних і релігійних емблем еврейського народу. Латунь (є варіанти золоченої та сріблястого кольорів), на голці. Довжина по центру 24,75 мм
У 1934 році молодіжна воєнізована організація Бейтар об’єднувала 65 тисяч членів у 26 країнах. З метою підготовки єврейської молоді до самооборони у діаспорі та Палестині Бейтар організував мережу шкіл, військових курсів та спеціальні загони, у яких єврейська молодь набувала військових навичок.
Загін Бейтар з Берегова. Фото позичено тут

Мукачівське відділення Бейтару було відкрито 1927 року після першого візиту до міста одного з засновників руху Зеєва Жаботинського. Пізніше Бейтар проник в усі населені пункти Підкарпатської Русі. Вже за три роки Мукачівський осередок налічував понад 500 членів. Тут був заснований Спеціальний секретаріат для навчання учасників руху за Алію (переїзду до Палестини), а також розповсюджувалася газета Дрор (Свобода).

На початку 1930-го в Мукачеві відбувся з’їзд представників усіх філій Бейтару Підкарпатській Русі, а наступного року у селі Пасіка було проведено перший літній табір. До міста неодноразово приїжджали лідери руху Зеєв Жаботинський та його син Ері, а також Менахем Бегін (пізніше – прем’єр-міністр Ізраїлю, лауреат Нобелевської премії миру), Девід Разіел (один з керівників військової організації Ірґун) та інші.
 
Поштова марка присвячена Яякову Вайсу

Одним з найактивніших членів Бейтару з 1934 року був учень Мукачівської єврейської гімназії  Яаков Вайс, в пам’ять про якого названі вулиці в багатьох містах Ізраїлю.

Інші "єврейські" значки Закарпаття тут , тут і тут
Цікава колекція є тут 

пʼятницю, 7 грудня 2018 р.

Медаль легкоатлетичного пробігу Ленінград - Ужгород

1977 рік - медаль легкоатлетичного пробігу Ленінград – Київ – Ужгород.


У 70-роках минулого століття подібні наддовгі пробіги були популярними серед легкоатлетів –аматорів колишнього СРСР.
На Закарпатті одним з найактивніших їх учасників був вчитель історії Микола Палко із села Сіль Великоберезнянського району: - Я здійснив чимало надмарафонських пробігів, та найвагомішими для себе вважаю дев'ять, що присвячувалися пам'ятним датам для Закарпаття, України та тодішнього СРСР: Ясіня-Ужгород усіма районами області (650 км, 1969 р.), Ужгород-Мінськ (950 км, 1974 р.), Ужгород-Мінськ-Ленінград(1800 км, 1977 р.) .... розповідав він в інтерв’ю сайту Закарпаття онлайн11.02.2011 р. (Микола Палко: "Надмарафонські пробіги навчили мене йти і долати").


У січні 2018 вийшла книга Івана Моняка «Марафондовжиною в життя», присвячена Миколі Палку.