Значки Мукачівського верстатобудівельного заводу

Підприємство створено у 1672 році, як Фрідешовський „Ливарний завод”, що займався виробництвом художнього литва. Завод виготовляв залізо пруткове, листове, шинне, лемеші до плугів, лопати, мотики, цвяхи, ланцюги й т.п. Вироби підприємства отримували нагороди на Європейських промислових виставках ХІХ сторіччя.

Металургійний завод графів Шенборнів у Фрідешові. Гравюра з книги «Magyarország történetében. Munkács: multja és jelene» («Історія Угорщини. Мукачево: минуле та сьогодення»), виданої в Пешті у 1860 році

Завод Шенборнів на літографії 1863 року з газети «Vasárnapi Ujság»

Чавунні грубки мукачівських ливарних заводів графа Шенборна (Фрідешівського та Шелестівського) з каталогу виробів підприємства за 1860 рік

Чавунний шаховий набір, відлитий у 1860 році на Фрідешівському металургійному заводі графів Шенборнів. Автор — Андраш Шоссел, скульптор та формувальник підприємства. Шаховий набір Шоссела у 1873 році отримав золоту медаль на промисловій виставці у Відні.
* * *
Андраш Шоссел (угор. Schossel András) народився у 1824 році у селі Верхні Ремети в сім’ї столяра-моделювальника заводу. Працював учнем у свого батька, а згодом — формувальником. З 1840 року навчався в Будапешті у відомого скульптора Ференца Угрі. У 1844 році молодий митець розпочинає навчання у Віденській художній академії, де був учнем скульптора Кашмана. Під час навчання Андраш Шоссел двічі отримував премію ім. Гунделя — І та ІІ ступенів у 1846 та 1847 роках, відповідно. Також був нагороджений призом мецената Вінценца Неулінга.

Після навчання Шоссел протягом року проходив стажування на металургійних заводах у Дрездені. У цей період він відвідує Гляйвіц та Берлін — провідні центри прусського художнього литва. Під час революційних подій у 1848 році повертається на завод у Фрідешові, де починає свій шлях до визнання.

В кінці 20-х років XX століття завод викупила акціонерна фірма «Латориця».

Після того, як у грудні 1944 року Народна Рада Закарпатської України видала Декрет про ліквідацію прав Чехословацької й Угорської держав на території Радянського Закарпаття, підприємство отримало ім'я Сергія Мироновича Кірова, почато освоєння й виробництво верстатів. Першою сходинкою майбутніх верстатобудівників став обдирочно - шліфувальний підвісний верстат моделі 3374-ДО.

З 1954 року верстати почали експортувати більш ніж у 50 країн світу. В історії Мукачівського заводу 1964-й рік ознаменувався випуском верстатів з алмазними колами для заточки металорізального інструмента високої точності моделей. У співдружності з конструкторськими бюро й НДІ міст Києва, Одеси, Вітебська, Гомеля, Москви на підприємстві згодом було освоєно випуск спеціальних верстатів для заточування інструмента й деталей.

У 1980 році підприємство розпочало випуск принципово нової продукції - промислових пневматичних верстатів моделей МП-6, МП-8, електромеханічних моделей М20Ц, М40Ц, позиційно-контурних електромеханічних моделей М20ДО, електро - зварювальних моделей 130А, 131А і гнучких виробничих систем (ГПС). Виготовляючи промислову продукцію, на заводі не залишили без уваги так звані Товари Народного Споживання (ТНС), виготовлення спеціального устаткування й деталей по індивідуальним замовленням.

У 1995 році проведено приватизацію підприємства й перехід форми власності з державної на колективну та утворення Відкритого Акціонерного Товариства «Мукачівський верстатобудівний завод». За останні роки підприємство розвиває вигідне співробітництво із словацькими та російськими партнерами. До того ж на заводі налагоджено випуск абразивно-обрізних, загострювальних, шліфувально-загострювальних, спеціальних настільно-свердлильних верстатів. Винороби Закарпаття високо оцінили якість дробарки та преса для виготовлення вина, чимало місцевих фермерів придбали спеціальні коренерізки для приготування корму для худоби (звідсі).

Значки інших підприємств Мукачева є тут, тут і тут