Не припинилася масова рубка і в чеські часи. Навпаки, тоді ліс став головною сировиною, яка вивозилася звідси углиб країни. Ще більш хижацькі вирубки розгорнулися під час Другої Світової на потреби гортіївської армії. Але і то ще були квіточки порівняно з наступними радянськими часами. За допустимої норми вирубки 1 – 1,2 млн. кубів лісокомбінати 1948-1956 р. рубали по 4 – 5 мільйонів. Та це ще не все. На початку 50-х років 137 тис. га лісів передано колгоспам, а 10 тис. га – військовим. Якщо додати і їхні вирубки, по яких немає достовірної статистики, то обсяг складав 7-8 млн. лісозаготівля велася безгосподарно, методом суцільної рубки, що надовго оголювало великі території. Навіть зрубане погано вивозилося, багато деревини гнило на місцях або втрачало якість. Займався цим винищенням лісу трест "Закарпатліс", створений у перші роки радянської влади. 1957 р. до нього додався ще трест "Закарпатліспромгосп", до якого перейшли функції рубки і переробки деревини, а за "Закарпатлісом" залишили відновлювальні та охоронні функції. Між двома конкуруючими відомствами виникла гостра конкуренція. Ліси від того тільки страждали. Один трест розгорнув форсовані рубки і дуже повільно переробляв деревину, інший не встигав засаджувати вирубане і майже не дбав про охорону. Натомість керівництво постійно інтригувало одне проти одного в Ужгороді, Києві і Москві. До того ж 1957-1964 р. Закарпаття перебувало у складі Станіславського, потім львівського раднаргоспу, що об'єднував весь Карпатський регіон. Ставлення до окраїн в адміністрації цього економічного регіону було відоме – знову ж таки тут рубали більше, ніж деінде..." - Сергій Федака
Немає коментарів:
Дописати коментар