Напевно, кожен народ має своїх легендарних розбійників — народних
месників та борців проти соціальної несправедливості. Але не кожен народ
уміє зробити з них міф, який донині вражає уяву сучасників. Усталений
образ Олекси Довбуша настільки покритий лаком святковості та
картинності, що частіше нагадує ширвжиткового гуцула з трембітою, ніж
розбійника, від одного імені якого здригалося громадянство трьох держав.
Правда, як завжди, виявляється набагато цікавішою за казку.
Значок "/Олекса/ Довбуш", зроблений зі скла (?) у 70-х роках ХХ ст. |
Значок "/Олекса/ Довбуш", зроблений з дерева у 70-х роках ХХ ст. |
о
о
о
У всіх народів, що живуть у Карпатах, одним з головних видів зброї в бійці був "топірець"-ціпок з довгою рукояткою у формі сокирки або молотка — бартка, "валашка", "балта", "бренкач", "келеф" (або "келеп"), "чекан". Валашка (словацк. Valaska) — довга (до 1 метра) — важлива частина словацького фольклору в народних танцях, тонка, легка сокирка, що використовувалась в минулому словаками як зброя, ціпок. Крім словаків подібні сокирки мали угорці (фокош). Можливо, саме в цьому і захована причина переносу функцій ціпка, жердини на цю зброю з довгою рукояттю - бартки цілком перейняли усі функції келепа та ціпка, у тому числі і ритуальні. Напевно гуцульські бартки мали еволюцію саме від легкого бойового топірця - келепа , чекана , клевця як різновидів бойових сталевих молотків, що мали з однієї сторони тупий обушок, а з іншого боку обуха - гострий видовжений носок.
Гуцульський тризуб - ці значки можна було вільно придбати у 70-80-ті роки ХХ ст. о
Пам'ятна медаль 1971 року. Напис: - "Олекса Довбуш 1700 - 1971. Печеніжин" |
У всіх народів, що живуть у Карпатах, одним з головних видів зброї в бійці був "топірець"-ціпок з довгою рукояткою у формі сокирки або молотка — бартка, "валашка", "балта", "бренкач", "келеф" (або "келеп"), "чекан". Валашка (словацк. Valaska) — довга (до 1 метра) — важлива частина словацького фольклору в народних танцях, тонка, легка сокирка, що використовувалась в минулому словаками як зброя, ціпок. Крім словаків подібні сокирки мали угорці (фокош). Можливо, саме в цьому і захована причина переносу функцій ціпка, жердини на цю зброю з довгою рукояттю - бартки цілком перейняли усі функції келепа та ціпка, у тому числі і ритуальні. Напевно гуцульські бартки мали еволюцію саме від легкого бойового топірця - келепа , чекана , клевця як різновидів бойових сталевих молотків, що мали з однієї сторони тупий обушок, а з іншого боку обуха - гострий видовжений носок.
м
м
Бартку - як бойову зброю - широко використовували штурмові загони австро-угорської армії під час Першої світової війни
м
Значки з емблемою 128-ї окремої Закарпатської гірсько-штурмової бригади Збройних Сил України
о
Значок 128-ї ОГШБр "За підтримку батьків" |
Беретний знак гірської пехоти України - фото з фейсбук-сторінки "Підприємство "Герольдмайстер" |
Детальніше про 128-му бригаду та її значки у статті
https://auction.violity.com/64785057-olechka-pechenizhin-1700-1971-dovbush
ВідповістиВидалитиДякую. Цікава медаль. А не знаєте, хто є її автором?
Видалити