.jpg) |
| Значок - кокарда Ужгородської угорської королівської державної горожанської школи для хлопчиків. Напис угорською Ungvari m. kir. all. polgari fjuiskola. Праворуч - реконструкція значка з використанням ШІ. |
Реверс (права
сторона) читається по колу: "Česká numismatická společnost - Pobočka v Hradci Králové", у центрі: “Republika
Československá 1938”. У центрі медалі зображення малого гербу Першої та Другої
Чехословацької Республіки (перша була у 1918-1938 роках, друга – у 1938-1939),
зверху – герб міста Градець Кралове.
Аверс (ліва
сторона) по зовнішньому колу: прізвища ймовірних учасників поїздки - "G. Neghanichý,
M. Foukal, J. Kudrna, J. Müller, J. Šimáček, J. Sretr, M. Žůrek, M. Matlák"; на
внутрішньому колі – "Vlastivědný zájezd na Podkarpatskou Rus". Над зображенням
гербу Закарпатської області (яка у часи входження нашого краю до складу
Чехословаччини носила назву Підкарпатська Русь) дати поїздки 2.8. - 10.8. 2008, зверху –
герб України.
Тираж не
вказаний прямо, але класифікований у каталогах як RR (RR = дуже
рідкісна (velmi
vzácná). Ймовірно існують варіанти зі срібла (Ag 0.925, ~42 мм) та томбака (~43 мм).
Якоїсь інформації щодо цієї нагороди покищо знайти не вдалося.
На значку
хрестоподібної форми зображені соколи, що підіймають крайовий герб. У лівому
нижньому куті – кущ винограду, що символізує Берегівщину як найбільший
виноградний регіон тодішньої Чехословаччини. Герб Закарпаття розміщено на тлі
прапору, що ніби розвивається, краї хвилясті, з декоративними загинами. У
нижній частині значка назва міста чеською Beregsas та українською Берегово.
Берегово (чеською Berehovo) це слов’янська форма, яку нова чехословацька адміністрація офіційно запровадила у 1920 році замість угорського Beregszász (Берегсас), чеською до перейменування місто називалося Beregsas. Саме в цей період в адміністративному вжитку відбувалася системна зміна топонімів на слов’янські (переважно українські/русинські) форми. Назва Берегово стала офіційною в державних документах, хоча угорська форма Beregszász ще довго використовувалася в побуті місцевим населенням.
- П’ятим заходом
сокільської жупи Підкарпатської Русі цього року були змагання юнацтва. Після
жупного зльоту, поїздки моравських жуп, жупної подорожі до Ясіні та жупних
курсів для інструкторів завершилися ці змагання юнацтва несподіваним успіхом. Молодь,
яка розійшлася по школах наприкінці вересня, мала на підготовку всього один
тиждень. У жодному осередку підготовка не могла тривати довше, і все ж ми
хотіли провести змагання, поки дозволяла погода.
Було видно на
всіх учасниках, що вони ще не вміли належно використати свою силу, спритність і
гнучкість для досягнення кращих результатів. Із цього ми зрозуміли, що
систематичним тренуванням кожного можна досягти значно кращих результатів. Але
навіть цим початком ми цілком задоволені. Юнацтво Підкарпатської Русі обіцяє
нам у майбутньому сильне покоління, нове русинське сокільство, і якщо ми
зуміємо прищепити йому, поряд із фізичним вихованням, моральні засади
сокільської ідеї, то дочекаємося того, що воно наблизиться до чеського
сокільства. Це має бути нашим завданням.
У змаганнях
взяли участь 5 осередків із 9, які вже мають юнацтво. Берегове виставило 5
учасників, Хуст — 8, Мукачево — 8, Севлюш — 15, Ужгород — 7 учасників.
Відбулися командні змагання у трьох видах загальної гімнастики та іграх, а
також індивідуальні змагання у шести видах загальної гімнастики. Початок був о
9-й годині ранку, завершення — о 15:30. Погода була чудова, така, як завжди
восени в нашому краї. Глядачів було дуже мало. Не дивуюся угорцям і євреям, що
й цього разу вони залишилися вірними своєму звичному бойкоту, але з чеських кіл
інтерес до змагань і до післяобідньої бесіди був настільки слабкий, що ми
змушені засудити таку байдужість чеського чиновництва.
Рух Kadimah
(угорськомовний єврейський скаутинг) виник у Будапешті ще у 1913 році. Вже 1919
року його філія з’явилася на Закарпатті — це була перша скаутські організації
регіону. У середині 1920-х вони інтегрувалися в ширший рух “Hashomer”
(єврейських скаутів).
На значку з
боків видно два слова івритом, ймовірно це – праворуч: אם (ем – буквально
“мати”), ліворуч: אשם (ашам - “вина” або “винний”). Але у контексті
сіоністських молодіжних рухів це не обов’язково прямий переклад слів, можливо –
абревіатура.
Із замітки у
газеті "Zsidó Néplap" №44 від 28 грудня 1923 року, дізнаємося, що: - У першій
Чехословацькій Республіці перші єврейські скаутські загони були створені у
Братиславі та в Ужгороді. Їх заснування припадає приблизно на 1919 рік, і до 1923
року діяли лише ці два загони.
У 1923 році ужгородський загін перейшов до активної організаційної діяльності в краї: ужгородська «Кадіма» послідовно створювала нові загони в Хусті, Великому Березному, Мукачеві, Берегові, Севлюші, Рахові та Ясіні.
За п’ять років
існування "Кадіма" виконала неоціненну роботу. Її члени, окрім опанування
практичних навичок (зокрема ремесел і загальних скаутських знань), досягли
значного поступу в єврейській національній ідеї та сіонізмі. Вони
організовували аматорські вистави як у місті, так і в провінції, і завдяки
поширенню єврейської культури та своїм мистецьким виступам здобули добру
репутацію.
У літній період вони здійснювали пізнавальні мандрівки та регулярно організовували табори. Так, у 1922 році відбувся мандрівний табір у Мармароських Карпатах, багатий на пригоди й досвід, про який писали в будапештській газеті "Remény" та в ужгородському тримовному виданні "Cserkész". Улітку 1923 року "Кадіма" розбила табір поблизу курорту Неліпино (угор. - Hársfalva). На фото у газеті - ранкову сцену під час умивання та молитви.
У скаутських
загонах "Кадіма" на Підкарпатській Русі — попри відсутність формальної
релігійної програми — панує суворий ритуальний і релігійний порядок: навіть у
найважчих походах учасники носять із собою окремий посуд, а, наприклад, на
висоті 1800 м на горі Чорна Клевань або на 1500-метровому перевалі Окола,
звідки бере початок Тиса, вони щовечора й щоранку молилися.
Цікаво також,
що хоча деякі рабини з недовірою або навіть ворожістю ставилися до розвитку
єврейських скаутських загонів і сіонізму, народ пишався цими загонами. Зокрема,
євреї Мармарощини, які раніше не бачили інших типів євреїв, окрім пригнічених
мешканців гетто, із гордістю представляли їх зацікавленим русинським селянам
словами: - to jest našich legionari od Palestina («це наші палестинські легіонери»).
З нагоди свого
ювілею Єврейська скаутська команда Hasomer Kadimah з Мукачева 18 лютого 1933
року організовала велике танцювальне вечірнє шоу в великій залі готелю
«Csillag». (газета Kárpáti Hiradó, №35 від 10 лютого 1933 р).
На значку зображення Лілії (fleur-de-lis) — класичного символа скаутського руху – з зіркою Давида. У верхній частині напис івритом השומר קדימה (“Ha-Shomer Kadima” — “Гвардія, уперед!”) - 1925–1935 / 5685–5695 → рівно 10 років.
З 21 по 23 червня 1935 року з нагоди десятирічного ювілею існування скаутсько-сіоністської організації "Кадіма" у Берегові було проведено масштабне святкування. Головними подіями програми був випробувальний табір, освячення прапора, спортивні та скаутські змагання. У святкуванні взяли участь усі скаутські загони Підкарпатської Русі, а також місцеві групи "Ганоар Гаціоні".
«Кадіма» була однією з головних молодіжних сил міста, була першим і найстарішим єврейським молодіжним формуванням Берегова. Загін був створений 23 червня 1925 року Ґросс Бейлою, якому у його складній роботі допомагали тодішні сіоністські провідники міста д-р Еміль Мандель, інженер Нандор Бруммер, Іґнац Роттман, Шандор Фішер та Ференц Гартман. Детальну інформацію про підготовку цього свята можна знайти у газеті "Beregszasz_Uj Szo" №13 від 7 червня 1935 року.
 |
| Значок "Дні скаутів у Косино", напис угорською "Cserkésznap Kászoni 1935" |
 |
| Замітка у газеті "Pragai Magyar Hirlap" №78 від 4 липня 1935 року |
