Службові медалі Земського союзу пожежних дружин Підкарпатської Русі "За V-річну службу"

Službovyj medaľ zemskoho sojuza požarnych družin dľa P. Rusi. Za V. ročnú službu. Založeno 1932

 Серед маловідомих нагород міжвоєнної Підкарпатської Русі особливе місце займають службові медалі Земського союзу пожежних дружин (Službovyj medaľ Zemskoho sojuza požarnych družin dľa P. Rusi). На відомих екземплярах за 5-, 10- та 40-річну службу на реверсі міститься напис: ZALOŽENO 1932. Саме ця дата викликає найбільше запитань.

 Адже достеменно відомо, що Земську пожежну спілку Підкарпатської Русі (Zemská hasičská jednota pro Podkarpatskou Rus) було засновано ще 12 листопада 1922 року в Ужгороді. Про це повідомляла газета Slovenský Východ №258 від 14 листопада 1922 року. На установчих зборах було затверджено статут і обрано керівництво нової організації на чолі з Олександром Марковським. Але саме  1932 рік став переломним для пожежного руху в Республіці.

Službovyj medaľ zemskoho sojuza požarnych družin dľa P. Rusi. Za V. ročnú službu. Založeno 1932

 Початок 1930-х років став кризовим для добровільного пожежництва всієї Чехословаччини. Ще з кінця ХІХ століття добровільні пожежні дружини фінансувалися значною мірою за рахунок страхових компаній. Страховики були безпосередньо зацікавлені у розвитку пожежної охорони, оскільки вона зменшувала страхові збитки.

Однак Велика депресія різко змінила ситуацію. Страхові компанії почали скорочувати видатки, тоді як пожежні організації вимагали гарантувати їм належне фінансування. Саме тоді виник конфлікт щодо так званого пожежного внеску.

 Три мільйони крон, які так і не дійшли до пожежників. Надзвичайно показовою є стаття, опублікована 19 травня 1932 року в газеті Uj Közlöny. У ній зазначалося, що страхові компанії збирали із застрахованих осіб 3 % пожежного внеску, однак не перераховували ці кошти пожежним товариствам.

 Автор статті підрахував, що лише на території Підкарпатської Русі діяло 14 страхових компаній із загальним річним обсягом пожежних страхових премій близько 10 мільйонів крон. За його оцінкою, пожежні товариства недоотримали вже майже три мільйони крон, хоча ці кошти були фактично сплачені страхувальниками.

 Газета вимагала, щоб Крайове управління домоглося перерахування цих грошей пожежним організаціям.

 Реорганізація Союзу. Невдовзі після цього, 10 липня 1932 року, в Ужгороді відбувся Земський з'їзд пожежних дружин. За повідомленням газети Kárpáti Magyar Hírlap, саме на цьому з'їзді було проведено повну реорганізацію Союзу. Найважливішою зміною стало те, що членами організації відтепер були не окремі пожежні дружини, а окружні (районні) організації. Президію Союзу обирали строком на шість років. Таким чином, структура Союзу стала централізованою.

 Чому на медалях зазначений саме 1932 рік? На сьогодні можна запропонувати кілька пояснень.

Перша гіпотеза: у 1932 році було затверджено новий статут і одночасно започатковано систему службових нагород. Саме тому дата 1932 була винесена на всі службові медалі.

 Друга гіпотеза: у результаті реорганізації виникла нова юридична структура. Організація 1922 року мала офіційну чеську назву Zemská hasičská jednota pro Podkarpatskou Rus,

тоді як на медалі вже використано іншу назву — Zemskyj sojuz požarnych družin dľa P. Rusi. Це різні найменування, що можуть відображати не лише мовні особливості, а й зміну організаційної моделі.

 На сьогодні можна досить упевнено реконструювати загальну картину.

 12 листопада 1922 року було створено Земську пожежну спілку Підкарпатської Русі.

Навесні 1932 року загострився конфлікт між пожежними організаціями та страховими компаніями щодо фінансування.

10 липня 1932 року відбулася повна реорганізація Союзу із переходом на окружну систему управління.

1935 року проблему пожежного внеску було остаточно врегульовано законом № 79/1935 Sb. O hasičském příspěvku při požárním pojištění.

 На цьому тлі напис «ZALOŽENO 1932» на службових медалях набуває цілком логічного змісту. Він, найімовірніше, пов'язаний з масштабною реорганізацією організації та, можливо, із запровадженням нової системи службових нагород. Відоми екземпляри цих медалей з жовтого та сріблястого металів - вірогідно, для нагородження особ керавного і рядового складі.

Відзнаки "Хрест за заслуги Земського пожежного союзу Підкарпатської Русі"

Відзнаки "Хрест за заслуги Земського пожежного союзу Підкарпатської Русі" (Zasluženyj medaľ zemskoho požar. sojuza P. Rusi).

Відзнаки Земського пожежного союзу Підкарпатської Русі — громадської пожежної організації, що діяла на території Закарпаття в період перебування краю у складі Чехословаччини (1919–1939).

Напис на аверсі виконаний не стандартною чеською мовою, а русинською мовною формою, записаною латинкою на основі так званої абетки Їречека, яка використовувалася на Підкарпатській Русі в міжвоєнний період.

Газета Slovensky Vychod №258 від 14 листопада 1922 р.

Як дізнаємося з публікації у газеті Slovensky Vychod №258 від 14 листопада 1922 року: - 12 листопада 1922 року в Ужгороді, за участю віце-губернатора д-ра Ерфенфельда та представників пожежної служби майже з усієї Підкарпатської Русі, було створено Земську пожежну спілку Підкарпатської Русі (Zemská hasičská jednota pro Podkarpatskou Rus). Загальні збори від імені цивільної адміністрації Підкарпатської Русі відкрив міністерський радник д-р Йех. Після зачитування та затвердження статуту було обрано керівні органи новоствореної спілки. Командиром обрали Олександра Марковського.

У пізніших документах і на нагородах організація фігурує під назвою Zemský požární svaz Podkarpatské Rusi (Земський пожежний союз Підкарпатської Русі).

На загальних зборах було констатовано незадовільний стан пожежної справи в краї. Зокрема, зазначалося, що в Перечинському окрузі на двадцять сіл припадало лише три пожежні помпи, з яких дві були непридатними до використання.

Союз чехословацького добровільного пожежництва (Svaz čsl. dobrovolného hasičstva), створений 1919 року, у 1925 році нараховував 212 690 активних членів, об'єднаних у 7 661 добровільну пожежну дружину, що входили до складу 240 округів. У Чехії діяло 140 округів, 4 569 дружин і 144 533 члени, у Моравії — 53 округи, 1 531 дружина і 44 795 членів, у Сілезії — 11 округів, 157 дружин і 5 490 членів. У Словаччині пожежна організація перебувала на початковому етапі розвитку, і 1925 року там діяло 35 районних пожежних об'єднань. У Підкарпатській Русі на той час існували лише чотири добровільні пожежні дружини.

Газета Svoboda, що видавалася у Brno, №155 від 4 липня 1925 р.

У 1932 році Підкарпаторуський пожежний союз було реорганізовано: ухвалено новий статут, а структура організації змінилася таким чином, що союз почав об'єднувати не окремі дружини, а окружні пожежні об'єднання. На той час їх налічувалося дванадцять. Саме з цією реорганізацією, ймовірно, пов'язана дата «1932», зазначена на реверсі нагороди.

На реверсі також міститься римська цифра «II», що вказує на другий клас (ступінь) відзнаки. Це дозволяє припустити існування щонайменше двох класів нагороди. Імовірно, хрест із синьою емаллю належав до ІІ класу, тоді як хрест із червоною емаллю — до І класу.

Виробник: на реверсі міститься клеймо KEROUŠ — відомого празького виробника нагород, знаків та відзнак міжвоєнної Чехословаччини.

Нагороду вручали, ймовірно, керівникам пожежних дружин, активним членам добровільних пожежних товариств, організаторам пожежної справи, а також за багаторічну службу та заслуги перед пожежним рухом Підкарпатської Русі.

 

Значок "Закарпатська область - Територіальне управління МНС"

 

Значок "Закарпатська область - Територіальне управління Міністерства надзвичайних ситуацій"

Віртуальний каталог "Фалеристика Закарпаття": Нагрудний знак "10 років АРЗ СП ДСНС України. Ужгород, Закарпатська область"

Відзнака "Знак Пошани" Головного управління МНС України в Закарпатській області, 2008 р.

Фото з книги та реконструкція відзнаки з використанням ШІ

 Заохочувальна відзнака "Знак Пошани Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Закарпатській області", встановлена 17 березня 2008 року.

Детальний опис відзнаки є на сторінках книги  "Пожежна служба Закарпаття: минуле і сучасне", що вийшла 2010 року. На наступному фото - нібито міжнародний знак цівільної оборони, розміщений у нижній частині відзнаки (підтверджень цьому поки що знайти не вдалося).

Плакета "Місто Ужгород - артилерійському полку № 12" (30-ті роки ХХ ст.)

Плакета "Місто Ужгород" - артилерійському полку № 12 (30-ті роки ХХ ст.). Напис чеською: - Město Užhorod Dělostřeleckemu pluku 12. Důstojnisky sbor delostreleckeho pluku 12
(місто Ужгород артилерійському полку 12. Офіцерський корпус артилерійського полку 12)

 Історія 12-го «ужгородського» артилерійського полку в період Першої Чехословацької Республіки (1918–1939) тісно пов’язана з обороною найсхіднішого регіону тодішньої держави — Підкарпатської Русі. Протягом майже всього свого існування полк базувався в Ужгороді.

Підрозділ був сформований відповідно до наказу Міністерства національної оборони від 15 липня 1920 року на базі колишнього австро-угорського 12-го полку польової артилерії (12. polní dělostřelecký pluk) і увійшов до складу новоствореної чехословацької армії як Легкий артилерійський полк № 12 (Lehký dělostřelecký pluk No 12). До грудня 1920 року штаб полку розташовувався в Сечовцях, а з січня 1921 року — в Ужгороді.

У січні 1923 року полк був реорганізований і отримав нову назву — Артилерійський полк № 12 (Dělostřelecký pluk No 12). З січня 1923 року до 24 вересня 1938 року його штаб, взвод зв’язку та окремі артилерійські підрозділи дислокувалися в ужгородських казармах.

Полк підпорядковувався 12-й польовій артилерійській бригаді, а наприкінці 1937 року був переданий до підпорядкування командуванню артилерії 12-ї дивізії. До самого кінця свого існування він не був повністю моторизований. Для транспортування легких гармат і гаубиць використовувалися кінні упряжки. За штатом мирного часу полк налічував близько 700 військовослужбовців і трохи менше ніж 400 коней.

У вересні 1938 року, під час загальної мобілізації чехословацької армії, чисельність особового складу була приведена до штатів воєнного часу. Полк був підготовлений до оборони кордонів у разі угорської агресії. Проте після підписання Мюнхенської угоди та подальшого Першого Віденського арбітражу Чехословаччина була змушена передати Угорщині південні райони Підкарпатської Русі, включно з Ужгородом. Штаб 12-ї дивізії та Артилерійський полк № 12 були змушені поспіхом залишити місто. Підрозділи відступили на північ до запасних позицій у районах Сваляви та Хуста, де продовжили охорону й оборону нових державних кордонів.

У середині березня 1939 року угорська армія розпочала наступ на решту території Підкарпатської Русі, яка напередодні проголосила незалежність під назвою Карпатська Україна. Військовослужбовці 12-ї дивізії, включно з артилеристами полку, вели стримувальні бої, забезпечуючи евакуацію чехословацьких військових установ і цивільної адміністрації на територію історичних земель Чехії та Моравії.

Після остаточного розпаду Чехословаччини та окупації чеських земель нацистською Німеччиною Артилерійський полк № 12 у березні 1939 року був офіційно розформований. Частина його особового складу, насамперед військовослужбовці словацької національності, перейшла до новоствореної словацької армії, тоді як більшість чеських військовослужбовців була демобілізована або евакуйована до Протекторату Богемії і Моравії.

Перші медалі реорганізованого у 1932 році Земського союзу пожежних дружин для Підкарпатської Русі, 1932 рік

 Перші медалі реорганізованого у 1932 році Земського союзу пожежних дружин для Підкарпатської Русі — Zemskyj sojuz požarnych družyn dľa Pidkarpatskoji Rusi (ZSPD dľa P. Rusi).

 Напис на медалях: “Okružnyj medail ZSPD dľa P. Rusi, II. CINA” / “III. CINA” (тобто 2-ге і 3-тє місце або нагорода відповідного ступеня), “Založeno 1932” («Засновано 1932»).

 Ймовірно, ці медалі вручали за пожежно-спортивні змагання або за службу у добровільній пожежній дружині.

 Цікава деталь: напис виконаний не стандартною чеською мовою, а українізованою латинською орфографією — так званою абеткою Їречека. "CINA" — цікава архаїчна/діалектна форма замість сучасного "CENA" у значенні «нагорода, приз».

"dľa" — дуже характерна риса русинсько-української латинки того часу.

 З історії пожежної служби Закарпаття відомо, що перші організовані пожежні станції у містах виникли у 70–80-х роках XIX століття (Ужгород — 1875, Мукачево — 1880, Севлюш — 1890).

 Нова сторінка в історії закарпатських пожежників почалася після 1919 року, коли у Празі було створено Союз чехословацького добровільного пожежництва, до якого з 1922 року входив і Земський союз пожежних дружин для Підкарпатської Русі (ZSPD dľa P. Rusi) зі штаб-квартирою в Ужгороді.

 Із оголошення у закарпатській газеті "Kárpáti Magyar Hírlap", що виходила угорською мовою (№ 81 від 10 липня 1932 року), дізнаємося, що: 

- в неділю, 10 липня 1932 року, о 10-й годині ранку, в залі засідань ужгородської ратуші відбувся з’їзд Земського союзу пожежних дружин, під час якого було проведено повну реорганізацію Союзу.

 Відповідно до зміненого статуту, відтоді у Союзі були представлені не окремі пожежні дружини як члени організації, а окремі райони (округи). Президію та керівні органи обирали терміном на шість років.

Віртуальний каталог "Фалеристика Закарпаття": Значки та відзнаки закарпатських пожежників

Кокарди закарпатських пожежників, 1937 рік

 Кокарди на кашкети закарпатських пожежників, 1937 рік.

Кокарда на шолом закарпатських пожежників та значок-фрачник.