Значок "Закарпатська область - Територіальне управління МНС"

 

Значок "Закарпатська область - Територіальне управління Міністерства надзвичайних ситуацій"

Віртуальний каталог "Фалеристика Закарпаття": Нагрудний знак "10 років АРЗ СП ДСНС України. Ужгород, Закарпатська область"

Відзнака "Знак Пошани" Головного управління МНС України в Закарпатській області, 2008 р.

Фото з книги та реконструкція відзнаки з використанням ШІ

 Заохочувальна відзнака "Знак Пошани Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Закарпатській області", встановлена 17 березня 2008 року.

Детальний опис відзнаки є на сторінках книги  "Пожежна служба Закарпаття: минуле і сучасне", що вийшла 2010 року. На наступному фото - нібито міжнародний знак цівільної оборони, розміщений у нижній частині відзнаки (підтверджень цьому поки що знайти не вдалося).

Плакета "Місто Ужгород - артилерійському полку № 12" (30-ті роки ХХ ст.)

Плакета "Місто Ужгород" - артилерійському полку № 12 (30-ті роки ХХ ст.). Напис чеською: - Město Užhorod Dělostřeleckemu pluku 12. Důstojnisky sbor delostreleckeho pluku 12
(місто Ужгород артилерійському полку 12. Офіцерський корпус артилерійського полку 12)

 Історія 12-го «ужгородського» артилерійського полку в період Першої Чехословацької Республіки (1918–1939) тісно пов’язана з обороною найсхіднішого регіону тодішньої держави — Підкарпатської Русі. Протягом майже всього свого існування полк базувався в Ужгороді.

Підрозділ був сформований відповідно до наказу Міністерства національної оборони від 15 липня 1920 року на базі колишнього австро-угорського 12-го полку польової артилерії (12. polní dělostřelecký pluk) і увійшов до складу новоствореної чехословацької армії як Легкий артилерійський полк № 12 (Lehký dělostřelecký pluk No 12). До грудня 1920 року штаб полку розташовувався в Сечовцях, а з січня 1921 року — в Ужгороді.

У січні 1923 року полк був реорганізований і отримав нову назву — Артилерійський полк № 12 (Dělostřelecký pluk No 12). З січня 1923 року до 24 вересня 1938 року його штаб, взвод зв’язку та окремі артилерійські підрозділи дислокувалися в ужгородських казармах.

Полк підпорядковувався 12-й польовій артилерійській бригаді, а наприкінці 1937 року був переданий до підпорядкування командуванню артилерії 12-ї дивізії. До самого кінця свого існування він не був повністю моторизований. Для транспортування легких гармат і гаубиць використовувалися кінні упряжки. За штатом мирного часу полк налічував близько 700 військовослужбовців і трохи менше ніж 400 коней.

У вересні 1938 року, під час загальної мобілізації чехословацької армії, чисельність особового складу була приведена до штатів воєнного часу. Полк був підготовлений до оборони кордонів у разі угорської агресії. Проте після підписання Мюнхенської угоди та подальшого Першого Віденського арбітражу Чехословаччина була змушена передати Угорщині південні райони Підкарпатської Русі, включно з Ужгородом. Штаб 12-ї дивізії та Артилерійський полк № 12 були змушені поспіхом залишити місто. Підрозділи відступили на північ до запасних позицій у районах Сваляви та Хуста, де продовжили охорону й оборону нових державних кордонів.

У середині березня 1939 року угорська армія розпочала наступ на решту території Підкарпатської Русі, яка напередодні проголосила незалежність під назвою Карпатська Україна. Військовослужбовці 12-ї дивізії, включно з артилеристами полку, вели стримувальні бої, забезпечуючи евакуацію чехословацьких військових установ і цивільної адміністрації на територію історичних земель Чехії та Моравії.

Після остаточного розпаду Чехословаччини та окупації чеських земель нацистською Німеччиною Артилерійський полк № 12 у березні 1939 року був офіційно розформований. Частина його особового складу, насамперед військовослужбовці словацької національності, перейшла до новоствореної словацької армії, тоді як більшість чеських військовослужбовців була демобілізована або евакуйована до Протекторату Богемії і Моравії.

Перші медалі реорганізованого у 1932 році Земського союзу пожежних дружин для Підкарпатської Русі, 1932 рік

 Перші медалі реорганізованого у 1932 році Земського союзу пожежних дружин для Підкарпатської Русі — Zemskyj sojuz požarnych družyn dľa Pidkarpatskoji Rusi (ZSPD dľa P. Rusi).

 Напис на медалях: “Okružnyj medail ZSPD dľa P. Rusi, II. CINA” / “III. CINA” (тобто 2-ге і 3-тє місце або нагорода відповідного ступеня), “Založeno 1932” («Засновано 1932»).

 Ймовірно, ці медалі вручали за пожежно-спортивні змагання або за службу у добровільній пожежній дружині.

 Цікава деталь: напис виконаний не стандартною чеською мовою, а українізованою латинською орфографією — так званою абеткою Їречека. "CINA" — цікава архаїчна/діалектна форма замість сучасного "CENA" у значенні «нагорода, приз».

"дľa" — дуже характерна риса русинсько-української латинки того часу.

 З історії пожежної служби Закарпаття відомо, що перші організовані пожежні станції у містах виникли у 70–80-х роках XIX століття (Ужгород — 1875, Мукачево — 1880, Севлюш — 1890).

 Нова сторінка в історії закарпатських пожежників почалася після 1919 року, коли у Празі було створено Союз чехословацького добровільного пожежництва, до якого з 1922 року входив і Земський союз пожежних дружин для Підкарпатської Русі (ZSPD dľa P. Rusi) зі штаб-квартирою в Ужгороді.

 Із оголошення у закарпатській газеті "Kárpáti Magyar Hírlap", що виходила угорською мовою (№ 81 від 10 липня 1932 року), дізнаємося, що: 

- в неділю, 10 липня 1932 року, о 10-й годині ранку, в залі засідань ужгородської ратуші відбувся з’їзд Земського союзу пожежних дружин, під час якого було проведено повну реорганізацію Союзу.

 Відповідно до зміненого статуту, відтоді у Союзі були представлені не окремі пожежні дружини як члени організації, а окремі райони (округи). Президію та керівні органи обирали терміном на шість років.

Віртуальний каталог "Фалеристика Закарпаття": Значки та відзнаки закарпатських пожежників

Кокарди закарпатських пожежників, 1937 рік

 Кокарди на кашкети закарпатських пожежників, 1937 рік.

Кокарда на шолом закарпатських пожежників та значок-фрачник.

Емблеми на погонах закарпатських пожежників, 1937 рік

 Емблеми на погонах закарпатських пожежників, 1937 рік.

З 1937 року у Чехословаччині ввели деякі зміни для форми пожежників. З того часу на погонах пожежників повинні були кріпитися спеціальні знаки (ramenni odznaky) з гербом території до якої відносилася конкретна пожежна бригада (Чехії, Словаччини, Моравії, Сілезії чи Підкарпатської Русі) та номером округу (району). На Підкарпатській Русі таких округів було 12 (Чоп та кілька сіл з Ужгородщини тоді відносилися до словацького округу). Номер 4 на "закарпатських" емблемах позначав Мукачево, номер 10 – Ужгород.

Підтвердження цьому у замітках:

– Ужгородська окружна пожежна частина №10 спільно з добровільним пожежним товариством 15 лютого в Ужгороді, у приміщеннях Товаристського клубу, проводить репрезентаційний вечір танців… (газета Karpati Magyar Hirlap, №19 від 12 лютого 1936 року);

– Окружна пожежна частина № 4 у Мукачеві завершила курс для штабних офіцерів. Курс відвідували 112 осіб з Мукачівського району. Читали лекції з протиповітряної оборони, а також про пожежно-технічні питання. Лекції проводив полковник Новак із Мукачева (газета Slovenský Východ, 139 від 16 червня 1936 року).

Віртуальний каталог "Фалеристика Закарпаття": Медаль "Ужгород 5-7.7.1935 - на пам'ять з'їзду підкарпаторуського пожежництва"

Медаль «Севлюш – за заслуги», 1930 рік.

 Медаль «Севлюш – за заслуги», 1930 рік. На аверсі – написи “Za zásluhy” — «За заслуги» та “Obec Sevluš” — «громада Севлюша». Символіка на медалі (шолом, сокири, факел, лавровий вінок) типова для центральноєвропейських добровільних пожежних товариств міжвоєнного періоду. Реверс – напис чеською "Na paměť 40ti letého jubilea sboru dobrovol. hasičů v Sevluši", тобто: «На пам’ять 40-річного ювілею дружини добровільних пожежників у Севлюші

 Такі дружини тоді були не лише пожежними підрозділами, а й важливими громадськими організаціями — вони проводили святкування, паради, бали, спортивні заходи й фактично були частиною місцевого самоврядування. 

 Детальної інформації про святкування у Виноградові 40-ліття пожежної дружини поки що знайти не вдалося, але в доступних газетах за 1935 рік — "Magyar Újság" №113 від 16 травня та "Prágai Magyar Hírlap" №116 від 19 травня 1935 року — є згадка про святкування наступного, 45-го, ювілею - "Святкування 45-річчя добровільної пожежної дружини у Великому Севлюші": 

- Окрім пожежних товариств району, у заході брали участь пожежні команди з румунських Сатмарі та Халмеу. О шостій ранку відбувся музичний підйом. Після цього пожежники влаштували урочисту ходу вулицями міста. У міському парку відправили урочисте польове богослужіння. Потім новачки склали урочисту присягу, після чого відбулося вручення службових медалей. Яноша Главачака, начальника дружини, районне пожежне об’єднання відзначило золотою медаллю.

 У другій половині дня на головній площі члени Севлюської команди продемонстрували вправи з лазіння на дерев’яну двоповерхову вежу. На стадіоні відбулися змагання зі швидкого монтажу пожежного обладнання. Святковий захід завершився танцювальним вечором у великому залі готелю "Royal".

Віртуальний каталог "Фалеристика Закарпаття": Значок до 40-річчя з часу заснування добровільного пожежного товариства у Севлюші, 1930 рік