Медаль "Ужгород 5-7.7.1935 - на пам'ять з'їзду підкарпатського пожежництва".
Пам'ятна медаль "Ужгород 5-7.7.1935...", напис: - "На память създа Подкарпаторусскаго пожарництва. Ужгородъ, 5-7.7.1935"
Напередодні зїзду у газеті Svoboda, що виходила у Брно (№153 від 3 липня 1935 року у замітці "Перщий
крайовий
з’їзд чехословацького пожежництва на Підкарпатській Русі" повідомлялося: - У днях 5–7
липня цього року буде проведено крайовий з’їзд пожежництва Підкарпатської Русі.
Це перший великий виступ перед громадськістю. Союз було засновано 12 листопада
1922 року в Ужгороді, де також міститься його осідок. Робочими мовами є
русинська/українська, чеська та угорська. Уже з цього видно, що до крайового
союзу входять усі пожежні товариства незалежно від національності.
У крайовому
союзі організовано 12 окружних об’єднань із 176 пожежними командами та 4930
членами. При 70 командах діють самаритянські дружини з 388 самаритянами (зараз
їх назвалиби волонтерами). Вони оснащені одним двоколісним возом, 40 ношами,
102 сумками, 20 аптечками. Автомобільних станцій є чотири.
Поряд із
добровільними командами в Мукачеві та Солотвинських Долах існують фабричні
команди, а в Ужгороді й Мукачеві — міські професійні пожежні команди. На чолі
крайового союзу стоїть Михайло Гуланич, окружний шкільний інспектор у Хусті;
його першим заступником є депутат Національних зборів Ярослав Машата з
Ужгорода; начальником — М. Гойдич, нотар у Вишкові над Тисою.
Головним
секретарем є Й. Палатицький, який також редагує крайовий вісник «Požárník»,
«Hasič», «Tűzoltó» трьома мовами; він виходить уже другий рік в Ужгороді.
Засновувати
пожежні команди на Підкарпатській Русі — справа зовсім нелегка. Якщо ідея
пожежної допомоги все ж поширюється, то цим вона насамперед завдячує кільком
ідеалістам, які взялися за цю справу й за підтримки уряду, крайових та окружних
установ, учительства й чиновництва засновують команди. Вони натрапляють на
труднощі, про які нам ніколи й не снилося. Є громади, які просто противляться
тому, щоб у них була заснована пожежна команда. Лише останнім часом становище
трохи покращилося, і є підстави сподіватися, що воно стане ще кращим.
Молодий
крайовий союз уже пережив свої дитячі хвороби. Минув приблизно рік після їх
подолання, він добре витримав період одужання й тепер береться до прекрасної
справи: ознайомити громадськість із результатами своєї діяльності за перше
десятиліття.
Потрібна велика
відвага, щоб у нинішні часи організувати крайовий з’їзд після досвіду з’їзду
Союзу чехословацького пожежництва в Опаві, куди прибуло лише зовсім незначне
число пожежників як із Чехії, так і зі Словаччини.
Тому ми бажаємо пожежному керівництву в Ужгороді, щоб
їхній перший крайовий з’їзд пройшов якнайуспішніше.
Загальну інформацію про підготовку та перебіш цієї події знаходимо у тогочасних ЗМІ:
 |
| Газета Karpati Magyar Hirlap № 44, від 14 квітня 1935 року |
- 5–8 липня 1935
року в Ужгороді відбувалися урочистості загальночехословацького та крайового (закарпатського) з’їзду пожежників за участі
делегацій із Австрії, Бельгії, Франції, Польщі, Англії, Швейцарії, Югославії та Чеських земель.
Найчисельніше були представлені пожежники з Угорщини та Словаччини.
 |
| Газета Karpati Magyar Hirlap №68, від 9 червня 1935 року |
 |
| Листівка з'їзду в Ужгороді |
Із Румунії
прибула делегація у складі 87 пожежників на чолі з генералом Комаровим.
Найяскравішою
частиною святкувань став парад пожежних команд, які з’їхалися на конгрес із
різних сіл і округів Закарпаття, а також з-за кордону. Учасники пройшли містом
зі своїми прапорами, пожежною технікою та обладнанням. Колона рушила з
аеродрому через центр Ужгорода до площі Сечені, а звідти повернулася назад на
летовище. У параді взяли участь близько 1500 пожежників.
 |
| Газета Діло №201 від 31.07.1935, сторінка 2 |
У програмі з’їзду
також відбулося урочисте зібрання добровільного пожежного товариства Ужгорода,
яке відзначало 50-річчя від дня заснування. Єпископ Стойка на державному
летовищі освятив прапор ужгородського пожежного загону.
Наступного дня
проходили змагання пожежних команд із Підкарпатської Русі, Чехії, Моравії,
Словаччини та Румунії. Великий інтерес у публіки викликала інсценізація
повітряного нападу, а ще більше уваги привернули спільні намети, де гості могли
скуштувати різноманітні напої. Цікавими були також показові виступи самаритян і
дитячих пожежних команд.
 |
| Газета Slovensky Vychod, липень 1935 року |
Чимало
відвідувачів завітали до тимчасового поштового відділення, облаштованого в залі
очікування аеродрому, де листівки та листи погашали спеціальним конгресовим
штемпелем.
Конгрес
завершився танцювальним вечором, театральною виставою та банкетом, під час
якого переможцям вручили нагороди.
Останнього дня гості вирушили на екскурсії до Вилока
(який угорці називали Тисауйлаком), Берегова та Мукачева, а іноземні делегації
на завершення відвідали Ужок. |
| Газета Karpatalja №29, 8 липня 1935 року |