 |
| Плакета "Місто Ужгород" - артилерійському полку № 12 (30-ті роки ХХ ст.). Напис чеською: - Město Užhorod Dělostřeleckemu pluku
12. Důstojnisky sbor delostreleckeho pluku 12 (місто Ужгород артилерійському полку 12. Офіцерський корпус артилерійського полку 12) |
Історія 12-го «ужгородського» артилерійського полку в період Першої Чехословацької Республіки (1918–1939) тісно пов’язана з обороною найсхіднішого регіону тодішньої держави — Підкарпатської Русі. Протягом майже всього свого існування полк базувався в Ужгороді.
Підрозділ був сформований відповідно до наказу Міністерства національної
оборони від 15 липня 1920 року на базі колишнього австро-угорського 12-го полку
польової артилерії (12. polní dělostřelecký pluk) і увійшов до складу
новоствореної чехословацької армії як Легкий артилерійський полк № 12 (Lehký
dělostřelecký pluk No 12). До грудня 1920 року штаб полку розташовувався в
Сечовцях, а з січня 1921 року — в Ужгороді.
У січні 1923 року полк був реорганізований і отримав нову назву —
Артилерійський полк № 12 (Dělostřelecký pluk No 12). З січня 1923 року до 24
вересня 1938 року його штаб, взвод зв’язку та окремі артилерійські підрозділи
дислокувалися в ужгородських казармах.
Полк підпорядковувався 12-й польовій артилерійській бригаді, а наприкінці
1937 року був переданий до підпорядкування командуванню артилерії 12-ї дивізії.
До самого кінця свого існування він не був повністю моторизований. Для
транспортування легких гармат і гаубиць використовувалися кінні упряжки. За
штатом мирного часу полк налічував близько 700 військовослужбовців і трохи
менше ніж 400 коней.
У вересні 1938 року, під час загальної мобілізації чехословацької армії,
чисельність особового складу була приведена до штатів воєнного часу. Полк був
підготовлений до оборони кордонів у разі угорської агресії. Проте після
підписання Мюнхенської угоди та подальшого Першого Віденського арбітражу
Чехословаччина була змушена передати Угорщині південні райони Підкарпатської
Русі, включно з Ужгородом. Штаб 12-ї дивізії та Артилерійський полк № 12 були
змушені поспіхом залишити місто. Підрозділи відступили на північ до запасних
позицій у районах Сваляви та Хуста, де продовжили охорону й оборону нових
державних кордонів.
У середині березня 1939 року угорська армія розпочала наступ на решту
території Підкарпатської Русі, яка напередодні проголосила незалежність під
назвою Карпатська Україна. Військовослужбовці 12-ї дивізії, включно з
артилеристами полку, вели стримувальні бої, забезпечуючи евакуацію
чехословацьких військових установ і цивільної адміністрації на територію
історичних земель Чехії та Моравії.
Після остаточного розпаду Чехословаччини та окупації чеських земель
нацистською Німеччиною Артилерійський полк № 12 у березні 1939 року був
офіційно розформований. Частина його особового складу, насамперед
військовослужбовці словацької національності, перейшла до новоствореної
словацької армії, тоді як більшість чеських військовослужбовців була
демобілізована або евакуйована до Протекторату Богемії і Моравії.
