Значок Міжгірського заводу "Селена"

Значок 1978 року. Напис російською; "Селена", 5 лет, Межгорье"

Завод відкрито у 1973 році, виробничі площі підприємства складають 10400 квадратних метрів. Виготовляв продукцію оборонного значення: головки динамічні, трансформатори, дроселі, мікросхеми пам'яті для ЕОМ. Першим директором заводу був Леонід Болюбаха, його заступником - Іван Гайович Підприємство працювало до 1996 року, виготовляло мікродвигуни постійного струму (9В, 12В) для електроприводу дитячих іграшок, друкарських пристроїв , касових апаратів, відеомагнітофонів та головки динаміків (0,5-ГШ-2).

Значок "А.Волошин - прем'єр-міністр Карпатської України"

70 років тому – 19 липня 1945 року – у Бутирської в'язниці в Москві, перестало битися серце великого сина України, професора, доктора о. Августина Волошина, Президента Карпатської України, Героя України (посмертно), вина якого перед людиноненависницьким та великошовіністичним комуністичним режимом полягала тільки в одному: що він народився українцем, українцем хотів жити, любив і поважав свій народ, бажав йому щастя і доброї вільної долі, боронив мову, історію та звичаї свого народу, був патріотом і священиком з вірою в Господа Бога та майбутнє своєї держави — України.

Значок 1938 року. Отець А. Волошин, президент Карпатської України, народився 17 березня 1874 р. у селі Келечин,нині- Міжгірського району

Замітка у №934 газети "Час" від 1 травня 1934 року

Августин Волошин зробив значний внесок у політичне й державницьке життя Закарпаття. Він був головою Центральної Руської (Української) Народної Ради, засновником Християнсько-народної партії і послом (депутатом) від цієї партії в Чехословацькому парламенті, державним секретарем (міністром) охорони здоров'я у першому автономному уряді Підкарпатської Русі, прем'єр-міністром, послом Сойму Карпатської України, і, нарешті, 15 березня 1939 р. обраний Президентом Карпатської України. За його безпосередньої участі Сойм Карпатської України 14 — 15 березня 1939 р., висловлюючи прагнення карпатоукраїнського народу та не зважаючи на військову агресію хортистської Угорщини, підтриману фашистською Німеччиною, проголосив незалежну українську державу — Карпатську Україну, затвердив державну символіку: синьо-жовтий прапор,  державний герб Тризуб із Володимирським хрестом посередині, державний гімн «Ще не вмерла України ні слава, ні воля ...». У роки Другої Світової війни був деканом і ректором Українського Вільного Університету у Празі до його безпідставного і незаконного затримання 20 травня 1945 р. органами СМЕРШу та його подальшого етапування до внутрішньої тюрми НКВД СРСР у Москві.

Вища відзнака Карпатського Університету імені Августина Волошина (Ужгород) - орден Президента Карпатської України Августина Волошина. І та ІІ ступені.

Значки тресту "Закарпатліс"

"...Але на 1870-ті хвойні праліси Верхнього Потисся все одно було знищено на 90%. 1876 р. створено Угорську королівську дирекцію з лісового господарства. Уздовж Тиси починають виникати лісопилки. У Великому Бичкові засновано завод сухої перегонки деревини, який належав Угорсько-швейцарському товариству з видобутку соди і був першим хімічним підприємством в Угорщині.
Не припинилася масова рубка і в чеські часи. Навпаки, тоді ліс став головною сировиною, яка вивозилася звідси углиб країни. Ще більш хижацькі вирубки розгорнулися під час Другої Світової на потреби гортіївської армії. Але і то ще були квіточки порівняно з наступними радянськими часами. За допустимої норми вирубки 1 – 1,2 млн. кубів лісокомбінати 1948-1956 р. рубали по 4 – 5 мільйонів. Та це ще не все. На початку 50-х років 137 тис. га лісів передано колгоспам, а 10 тис. га – військовим. Якщо додати і їхні вирубки, по яких немає достовірної статистики, то обсяг складав 7-8 млн. лісозаготівля велася безгосподарно, методом суцільної рубки, що надовго оголювало великі території. Навіть зрубане погано вивозилося, багато деревини гнило на місцях або втрачало якість. Займався цим винищенням лісу трест "Закарпатліс", створений у перші роки радянської влади. 1957 р. до нього додався ще трест "Закарпатліспромгосп", до якого перейшли функції рубки і переробки деревини, а за "Закарпатлісом" залишили відновлювальні та охоронні функції. Між двома конкуруючими відомствами виникла гостра конкуренція. Ліси від того тільки страждали. Один трест розгорнув форсовані рубки і дуже повільно переробляв деревину, інший не встигав засаджувати вирубане і майже не дбав про охорону. Натомість керівництво постійно інтригувало одне проти одного в Ужгороді, Києві і Москві. До того ж 1957-1964 р. Закарпаття перебувало у складі Станіславського, потім львівського раднаргоспу, що об'єднував весь Карпатський регіон. Ставлення до окраїн в адміністрації цього економічного регіону було відоме – знову ж таки тут рубали більше, ніж деінде..." - Сергій Федака