В середині 50-х років минулого століття 2190 закарпатців за комсомольськими
путівками були відправлені на Донбас. Там, у селищі Залісне (7 км від міста Сніжне), вони споруджували шахту “Ремовська” та “Закарпатська-Комсомольська”.
Часто їх провідували молодіжні делегації з рідного краю. В експлуатацію шахту здали 23 серпня 1957, і вже восени на
День шахтаря в Ужгороді урочисто зустріли перший символічний ешелон вугілля,
добутий на “закарпатській” шахті Донбасу. Після завершення будівництва 200
наших юнаків залишилося там працювати.
У липні 1957 в кіножурналі “Радянська Україна” № 35 (студія Укркінохроніка)
показали репортаж з Донбасу – з будівництва шахти “Закарпатська-Комсомольська”.
Цікаву згадку про цю шахту знаходимо у визначного українського публіциста, академіка
і Героя України, дисидента радянських часів Івана Дзюби (“Донецька складова
української культури”): - «Відомий український композитор Вадим Гомоляка написав
музику до балету Чорне золото, присвяченого епопеї будівництва
комсомольських шахт у Донбасі. Дія відбувалася на шахті “Закарпатська
Комсомольська”, в основі лібрето любов дівчини із
Закарпаття i хлопця-будiвельника, що став
шахтарем. Балет був поставлений 1958 року в Донецькому театрі
опери i балету, ішов також у Києві й Будапешті.
При перегляді спектаклю в Донецьку А.
Ляшко, як секретар обкому, висловив зауваження, що донецька тема звучить у музиці
блідіше, ніж карпатська. Композитор щиро зізнався, що написання
музики до фону Донбасу становило для нього труднощі: - Я мало жил на этой
земле, хотя люди здесь золотые. Земля донецкая пока что для меня
по-настоящему не зазвучала, не запела. Другое дело Карпаты. Там каждый
уголок, каждая смерека, каждый камешек на перекатах горных речек поют
своим голосом. Даже капли дождя.
Це багатозначне зізнання
натякає на причини невдачі багатьох творів навіть талановитих авторів на задану тему. Але в епiзодi з балетом “Чорне золото” є ще
один цікавий момент. Захотів його подивитися шеф
ідеологічного вiддiлу ЦК КПРС Л.Ф.Iльïчов,
який приїхав на Донбас на чолі групи, що готувала питання про масово-політичну
та виховну роботу в області для розгляду на нараді в ЦК КПРС. Після першої дiï
високий гість, схваливши музику, висловив невдоволення одним
персонажем – Яшкою-стилягою, який мав символізувати негативні явища серед молоді.
Коли почалася друга дія, Яшки-стиляги не стало. Тоді високий гість поцікавився:
куди він дівся? Головний режисер пояснив: після тонкого зауваження парткерiвника
його прибрали зі сцени. Парткерiвник-лiберал розсміявся: це вже занадто! Тоді
головреж пообіцяв: - В третем акте Яшка попадет в
бригаду коммунистического труда, и по мере его перевоспитания
там будет меняться характер его танцев. Его
полюбит хорошая девушка.
Iльïчов, чоловік недурний i не без почуття гумору,
робить висновок: Видите, Александр Павлович, как все в искусстве
просто? (Александр Ляшко. Груз памяти. Трилогія. Спомини. Книга друга.
Путь в номенклатуру. К., 1997, с. 375-378).На даний час Залісне знаходиться на тимчасово окупованій Росією частині України.
Немає коментарів:
Дописати коментар