"Закарпатська" шахта на Донеччині

В середині 50-х років минулого століття 2190 закарпатців за комсомольськими путівками (тобто - добровільно-примусово) були відправлені на Донбас. Там, у селищі Залісне (7 км від міста Сніжне), вони споруджували шахту “Закарпатську-Комсомольську” (вона ж "Ремовська"). Часто їх провідували молодіжні делегації з рідного краю. В експлуатацію  шахту здали 23 серпня 1957, і вже восени на День шахтаря в Ужгороді урочисто зустріли перший символічний ешелон вугілля, добутий на “закарпатській” шахті Донбасу. Після завершення будівництва 200 наших юнаків залишилося там працювати.

У липні 1957 в кіножурналі “Радянська Україна” № 35 (студія Укркінохроніка) показали репортаж з Донбасу – з будівництва шахти “Закарпатська-Комсомольська”.  

Цікаву згадку про цю шахту знаходимо у визначного українського публіциста, академіка і Героя України, дисидента радянських часів Івана Дзюби (“Донецька складова української культури”): - Відомий український композитор Вадим  Гомоляка  написав  музику  до балету "Чорне золото", присвяченого епопеї будівництва комсомольських шахт у Донбасі. Дія відбувалася на шахті “Закарпатська  Комсомольська”,  в основі лібрето любов дівчини із Закарпаття  i  хлопця-будiвельника,  що   став   шахтарем.   Балет   був поставлений 1958 року в Донецькому театрі опери i балету, ішов також  у Києві й Будапешті.

При перегляді спектаклю в Донецьку Олександр Ляшко - тодішній секретар обкому - висловив зауваження, що донецька тема звучить у музиці блідіше, ніж карпатська. Композитор щиро зізнався, що  написання  музики до фону Донбасу становило для нього труднощі: - Я прожив на цій землі зовсім небагато, хоч люди тут — золоті. Донеччина ще не озвалася мені на повен голос, ще не заспівала для мене. А от Карпати — інша справа: там кожен закуток, кожна смерека, кожен камінець на перекатах гірських річок має свій спів. Там навіть краплі дощу звучать, мов пісня.."

Це багатозначне  зізнання  натякає  на  причини  невдачі  багатьох творів навіть талановитих авторів на задану тему. Але в епiзодi з балетом “Чорне золото” є  ще  один  цікавий момент. Захотів  його  подивитися шеф  ідеологічного вiддiлу ЦК КПРС Л.Ф.Iльïчов, який приїхав на Донбас на чолі групи,  що  готувала питання про масово-політичну та виховну роботу в області для розгляду на нараді в ЦК КПРС. Після першої дiï  високий  гість, схваливши музику, висловив невдоволення одним персонажем – Яшкою-стилягою, який мав символізувати негативні явища серед молоді. Коли почалася друга дія, Яшки-стиляги не стало. Тоді високий гість поцікавився: куди ж він дівся? Головний режисер пояснив: після тонкого зауваження парткерiвника його прибрали зі сцени. Парткерiвник-лiберал розсміявся: це вже занадто! Тоді головреж пообіцяв: - У третьому акті Яшка потрапить до бригади комуністичної праці, і в міру його перевиховання там змінюватиметься характер його танців. Його полюбить хороша дівчина.

Iльïчов, чоловік недурний i не без почуття гумору, робить висновок: Бачите, Олександре Павловичу,  як  все  у мистецтві просто?  (Олександр Ляшко.  Тягар пам'яти.  Трилогія. Спомини.  Книга друга.  Шлях в номенклатуру. К., 1997, с. 375-378).

На даний час Залісне знаходиться на тимчасово окупованій Росією частині України.