Медаль «Севлюш – за заслуги», 1930 рік.

 Медаль «Севлюш – за заслуги», 1930 рік. На аверсі – написи “Za zásluhy” — «За заслуги» та “Obec Sevluš” — «громада Севлюша». Символіка на медалі (шолом, сокири, факел, лавровий вінок) типова для центральноєвропейських добровільних пожежних товариств міжвоєнного періоду. Реверс – напис чеською "Na paměť 40ti letého jubilea sboru dobrovol. hasičů v Sevluši", тобто: «На пам’ять 40-річного ювілею дружини добровільних пожежників у Севлюші

 Такі дружини тоді були не лише пожежними підрозділами, а й важливими громадськими організаціями — вони проводили святкування, паради, бали, спортивні заходи й фактично були частиною місцевого самоврядування. 

 Детальної інформації про святкування у Виноградові 40-ліття пожежної дружини поки що знайти не вдалося, але в доступних газетах за 1935 рік — "Magyar Újság" №113 від 16 травня та "Prágai Magyar Hírlap" №116 від 19 травня 1935 року — є згадка про святкування наступного, 45-го, ювілею - "Святкування 45-річчя добровільної пожежної дружини у Великому Севлюші": 

- Окрім пожежних товариств району, у заході брали участь пожежні команди з румунських Сатмарі та Халмеу. О шостій ранку відбувся музичний підйом. Після цього пожежники влаштували урочисту ходу вулицями міста. У міському парку відправили урочисте польове богослужіння. Потім новачки склали урочисту присягу, після чого відбулося вручення службових медалей. Яноша Главачака, начальника дружини, районне пожежне об’єднання відзначило золотою медаллю.

 У другій половині дня на головній площі члени Севлюської команди продемонстрували вправи з лазіння на дерев’яну двоповерхову вежу. На стадіоні відбулися змагання зі швидкого монтажу пожежного обладнання. Святковий захід завершився танцювальним вечором у великому залі готелю "Royal".

Віртуальний каталог "Фалеристика Закарпаття": Значок до 40-річчя з часу заснування добровільного пожежного товариства у Севлюші, 1930 рік

Значок до 40-річчя з часу заснування добровільного пожежного товариства у Севлюші, 1930 рік

 Значок до 40-річчя з часу заснування добровільного пожежного товариства у Севлюші (сучасна назва – Виноградів).

 З доступних джерел вдалося знайти невеличку замітку у газеті "Slovensky Vychod" №229 від 5 жовтня 1930 року, з якої дізналися, що 5 жовтня 1930 року добровільне пожежне товариство в Севлюші організувало велике свято на честь 40-ї річниці заснування свого товариства. У переддень свята у готелі "Royal" відбулося урочисте засідання, а 5 жовтня – урочисте шикування одягненого у форму складу і передачі прапора товариства. Опівдні відбувся святковий обід.

Віртуальний каталог "Фалеристика Закарпаття": Значки та відзнаки закарпатських пожежників

Значок "Королівська угорська державна школа з обробки металу у Великому Севлюші"

 

Значок - кокарда на учнівську пілотку Nagyszőlősi Magyar Királyi Állami Fémipariskola. Праворуч - реконструкція значка з використанням ШІ.

Історія створення освітнього технічного закладу у місті Севлюш (сьогоднішній Виноградів) сягає 4 вересня 1923 року, коли 8 хлопців розпочали навчання у «Державній учебній слюсарській роботні», яка була орієнтована на навчання ремесл, пов'язаних з обробкою металів. Майстерня не мала власного приміщення і тимчасово була розміщена у будинку державного дитячого садка. Навчання велося русинською (українською)  мовою і тривало три роки. Дві третини навчального часу були присвячені практичним заняттям. Заклад надавав місцевій молоді можливість здобути стабільну професію.

У 1926 році статус закладу підвищився, офіційною назвою стала Державна фахова школа з обробки металу в Севлюші (чеською - Státní odborná škola kovoobráběcí v Sevljuši). Її метою було забезпечити технічну освіту та професійну кваліфікацію для місцевого населення, що мало підготувати кваліфікованих робітників для промисловості: ковалів, слюсарів та токарів. У 30-х роках для закладу було збудовано новий навчальний корпус.

Після анексії у березні 1939 року території Карпатської України Угорщиною назву школи змінили на Nagyszőlős - Magyar Királyi Állami Fémipari Iskolá - Надь-Солльош - Королівська Угорська державна школа з обробки металу). Севлюш окупанти після анексії називали Надь-Солльош – Nagyszőlős.

Випускником школи (закінчив у 1941) був найвідоміший угорський конструктор зброї  Йожеф Коменицкий (Kameniczky József, народився у Виноградові (Nagyszőlős) 31 березня 1923, помер у Будапешті  4 грудня 1997).

Після вигнання німецько-угорських окупантів 10 вересня 1945 року існуючому навчальному закладу присвоєно назву «Севлюшский електротехнічний комунальний технікум». 

Сучасна назва цього навчального закладу -  Відокремлений структурний підрозділ «Виноградівський фаховий коледж Мукачівського державного університету».

Віртуальний каталог "Фалеристика Закарпаття": Значок Берегівської торговельної середньої школи

Виноградів. На значках - палац Перені

Палац барона Перені (XIV-XVI ст.)

Значок та пам'ятна медаль "Агрофірма "Прикордонник" ©

Село Пийтерфолво (у радянський час Петрово) на Виноградівщині унікальне тим, що й нині нічим не поступається будь-якому місту, тим паче районному центру. Є тут свій спорткомплекс, парк розваг для малечі – зі справжнім «чортовим колесом» та іншими атракціонами, а також велика картинна галерея найкращих закарпатських художників, заснована у 1988 році.

Значок картинної галереї у Пийтерфолво. Напис угор.: - "Péterfalva, Kolhoz Képtár, 1988"

d

Медаль 1988 року "40 років колгоспу "Прикордонник". На медалі зображені найцікавіші будівлі села,в тому числі Реформатська церква (1700 р.) та колишній палац-резиденція колишнього міністра сільського господарства Угорщини Ендре Дьордя (1848-1927), члена Академії Наук Угорщини, науковця, вихідця з Хусту, почесного громадянина Мукачева (1891). Свій палац в Пийтерфолво він збудував в 1896 р. З 1986 р.тут розміщена картинна галерея.

Інші подібні матеріали тут і тут