Значки з'їздів чехословацьких легіонерів, що проживали на Закарпатті у міжвоєнний період (1918-1939)

Значок та плакат з'їзду легіонерів з Підкарпатської Русі і східної Словаччини, що проходив в Ужгороді 5-7 червня 1926 р. Напис чеською: - "Sjezd legionářů Podkarpatské Rusi v Užhorodě, 5-7 червня 1926 року

 о

Замітка у газеті "Slovensky Vychod" №85 від 13 квітня 1926 року

о

Чехословацькі легіонери – це добровольці чеського, словацького і русинського/українського походження, які під час Першої світової війни воювали у складі легіонів сформованих у Росії, Франції та Італії за створення незалежної Чехословацької держави. Після проголошення Чехословаччини саме вони стали одним із головних кадрових резервів нової армії та державної адміністрації.

Попередній з'їзд легіонерів Підкарпатської Русі і східної Словаччини проходив у Кошіце 4-6 червня 1925 року

На Підкарпатській Русі Чехословацька громада легіонерів (Československá obec legionářská) діяла з 1921 року. У 1926 році вона об'єднувала 21 місцеву організацію, в яких перебувало 1533 легіонери — близько 70 % усіх ветеранів легіонів, що проживали в краї. Приблизно 90 % із них були колишніми бійцями легіону сформованого на території Російської імперії, а решта – Італійського та Французького.

По війні більшість з легіонерів на Закарпатті працювали в державних установах: серед членів організації налічувалося 399 фінансових стражників, 138 поліцейських, 108 жандармів, 69 офіцерів, 63 ротмістрів, 337 державних службовців та 216 службовців різних відомств. Разом це понад 1300 осіб, тобто абсолютна більшість членів організації. Вони охороняли кордони з Польщею, Румунією та Угорщиною, забезпечували діяльність державних установ і фактично становили одну з опор чехословацької влади на східному прикордонні. Натомість учителів серед легіонерів було лише 7, ремісників 53, робітників 79 та селян – лише 64.

фото зі з'їзду легіонерів в Ужгороді 1926 року

Поряд із службовою діяльністю легіонери активно займалися культурною та громадською роботою. Їхні осередки організовували бібліотеки, театральні гуртки, концерти, урочисті академії, спортивні та патріотичні заходи. У багатьох містах і селах саме легіонерські організації були найактивнішими культурними осередками.

Частина ветеранів отримала земельні ділянки в межах державної земельної реформи й оселилася в спеціально створених легіонерських колоніях, зокрема Слобода біля Батєва та Цифратаня поблизу Чопа. Так Чехословаччина зміцнювала свою присутність на прикордонних територіях, поєднуючи земельну реформу із заселенням краю колишніми легіонерами. 

Замітка у газеті "Ceske Slovo" №91 від 1 квітня 1936 року

Важливими подіями в житті організації стали великі легіонерські з'їзди. Після регіонального з'їзду 1925 року в Кошицях уже 5–7 червня 1926 року та знову в 1936 році такі форуми відбулися в Ужгороді. Вони збирали представників Східної Словаччини та Підкарпатської Русі й були не лише зустрічами ветеранів, а й масштабними державними маніфестаціями. Тодішня преса прямо називала ужгородський з'їзд «подією загальнодержавного значення», а його головною метою — демонстрацію відданості Чехословацькій Республіці, демократії та республіканському ладу.

Значки регіонального (жупного) з’їзду спілки легіонерів, що відбувся в Ужгороді 13-14 червня 1936 року. Напис чеською:  - "Župní sjezd ČOL v Užhorodě 13.-14.VI.1936. Rotmistři legionářům" (Československé Obce Legionářské). Зображення гербу Підкарпатської Русі та трьох легіонерів у формених військових головних уборах. Розмір значка 31,7мм х 31,8 мм. Значок знизу розміщений на стрічці кольорів національних прапорів Чехії та Словаччини. 

о

Замітка у газеті "Vychod Republiky" №22 від 15 червня 1936 року

Після Мюнхенської угоди 1938 року та окупації Карпатської України угорськими військами в березні 1939 року діяльність Чехословацької громади легіонерів у краї припинилася. Значна частина чеських і словацьких легіонерів разом із державними службовцями була евакуйована або залишила край, а створені ними колонії фактично припинили існування. Багато колишніх легіонерів згодом долучилися до антинацистського руху Опору або до чехословацьких військових формувань у роки Другої світової війни. Після приходу до влади комуністичного режиму в 1948 році легіонерські традиції були офіційно витіснені з публічного життя, а сама Чехословацька громада легіонерів була ліквідована. 

Спільне фото членів спілки чехословацьких легіонерів з Ужгороду, 1938 рік (з журналу Legionářský směr)

Плакета чемпіона CSAF–MLSz сезону 1932/33 та історична перемога ужгородського УМТЕ

У міжвоєнній Чехословаччині футбол був організований за національним принципом. Поряд із загальнодержавною Чехословацькою футбольною асоціацією (Československá asociace footballová – ČSAF) існували окремі спортивні союзи чеських (слов'янських), угорських, німецьких та єврейських клубів, які проводили власні чемпіонати. Переможці цих змагань згодом зустрічалися у міжсоюзних фінальних турнірах.

На бронзовій плакеті із зображенням футболіста, виготовленій у кошицькій майстерні Kalafony, збереглося гравіювання «CSAF–MLSz 1932/33 bajnoka». Воно означає «Чемпіон CSAF–MLSz сезону 1932/33» і вказує, що нагороду було вручено переможцеві чемпіонату Угорського футбольного союзу Чехословаччини (Magyar Labdarúgók Szövetsége – MLSz). Цей союз був складовою Чехословацької футбольної асоціації й об'єднував угорські футбольні клуби Словаччини та Підкарпатської Русі. До системи MLSz входили також угорські клуби Австрії.

Особливу цінність плакети становить те, що її гравіювання повністю збігається із заголовком статті, опублікованої 15 серпня 1933 року в братиславській газеті Magyar Újság: «Az UMTE a CSAF–MLSz 1932–33 évi bajnoka» («УМТЕ — чемпіон CSAF–MLSz сезону 1932/33»). Саме цей збіг дозволяє з високою ймовірністю пов'язати нагороду з історичним чемпіонством ужгородського клубу.

«Провінція завоювала гегемонію!»

Саме під таким промовистим заголовком вийшла згадана газета Magyar Újság. Видання повідомляло про історичну подію: уперше до фіналу чемпіонату Словаччини вийшли дві провінційні ужгородські команди — UMTE та СК Русь. Автор статті наголошував, що багаторічне футбольне домінування Братислави завершилося, а провінційні клуби довели свою конкурентоспроможність на найвищому рівні.

Фінал чемпіонату CSAF–MLSz

14 серпня 1933 року на стадіоні УМТЕ в Ужгороді відбувся вирішальний матч чемпіонату CSAF–MLSz сезону 1932/33. Перед приблизно 1200 глядачами господарі приймали віденський клуб Donaustadt.

Матч проходив у надзвичайно напруженій боротьбі. Перший тайм завершився без забитих м'ячів, хоча наприкінці тайму територіальною перевагою володіли гості. Після перерви боротьба стала ще гострішою. На 14-й хвилині другого тайму Сейді забив єдиний гол зустрічі, який приніс ужгородському клубу історичну перемогу — 1:0.

Намагаючись відігратися, футболісти Donaustadt дедалі частіше вдавалися до грубої гри. Суддя Лайош Гайдеккер із Кошиць вилучив спочатку Нідереккера, а згодом і Габеніхта. Попри потужний натиск гостей, воротар Худак кілька разів урятував свою команду від пропущеного м'яча й зберіг переможний рахунок.

Газета особливо відзначила гру кількох футболістів ужгородського клубу. Найкращими у складі чемпіонів були: Худак — воротар, який неодноразово рятував команду, Горняк, Пінцель, Коменда, Сейді — автор переможного гола та Каган. Саме ці футболісти, на думку журналіста, стали головними творцями чемпіонського успіху УМТЕ.

Плакета із написом «CSAF–MLSz 1932/33 bajnoka» є не просто спортивною нагородою. Вона є матеріальним свідченням одного з найвизначніших досягнень закарпатського футболу міжвоєнної доби. Саме в сезоні 1932/33 ужгородський UMTE здобув титул чемпіона CSAF–MLSz, а футбольні клуби провінції, за висловом сучасників, «завоювали гегемонію», остаточно кинувши виклик багаторічному домінуванню команд Братислави. Сьогодні ця плакета є однією з небагатьох відомих спортивних нагород, що безпосередньо пов'язані з чемпіонським сезоном 1932/33. Вона становить значну історичну, музейну та колекційну цінність, адже не лише увічнює перемогу ужгородського клубу, а й нагадує про час, коли футбол Підкарпатської Русі став помітним явищем у спортивному житті Центральної Європи.