ФАЙКА - люлька. Синонім ПІПА.
Повім вам байку: курив пес файку. (Буквар «Читайте и пишіть». Уложили
А.Маркуш і Ю.Ревай. – Прага: Держ.видавництво, 1937).
Повім вам бàйку: курив дідо фàйку, а бàба – папіросу – пупіклà си носа.
Горяни люльку ще називають файкою. Про файку на Гуцульщині складено чимало оповідань та легенд, видано багацько книг і досліджень, їй приписуються магічні властивості. У літературі відомий образ чорта або чугайстра, який затягується файкою. Існує безліч картин з біловусими мудрецями, чи то пак Богами, з люлькою у руках. Люлька для гуцула – символ життєвого досвіду, зрілості. Її курили у походах, передавали у спадок. Файка не була ширпотребом, як сьогодні, а вважалась досконалим виробом мистецтва, ії куріння мало свою певну традицію і ритуал. Гуцули добре розумілись на травах, тому переважно курили зовсім не тютюн чи якусь іншу гидоту, а суміш карпатських трав, які були особливими – чудодійними, цілющими, лікарськими, через які відкривався дар яснобачення та провидіння. Чимало племен у світі використовували вкурювання трав як частину своїх шаманських практик, пробуджували до життя невиліковно хворих. В українській історії гуцулів можна порівняти хіба що із козаками, які славились своєю пристрастю до люльки: «Степ широкий – то ж мій сват, шабля, люлька – вся родина, сивий коник – то ж мій брат».
Останній люлькар
Немає коментарів:
Дописати коментар