"Закарпатська" шахта на Донеччині

В середині 50-х років минулого століття 2190 закарпатців за комсомольськими путівками (тобто - добровільно-примусово) були відправлені на Донбас. Там, у селищі Залісне (7 км від міста Сніжне), вони споруджували шахту “Закарпатську-Комсомольську” (вона ж "Ремовська"). Часто їх провідували молодіжні делегації з рідного краю. В експлуатацію  шахту здали 23 серпня 1957, і вже восени на День шахтаря в Ужгороді урочисто зустріли перший символічний ешелон вугілля, добутий на “закарпатській” шахті Донбасу. Після завершення будівництва 200 наших юнаків залишилося там працювати.

У липні 1957 в кіножурналі “Радянська Україна” № 35 (студія Укркінохроніка) показали репортаж з Донбасу – з будівництва шахти “Закарпатська-Комсомольська”.  

Цікаву згадку про цю шахту знаходимо у визначного українського публіциста, академіка і Героя України, дисидента радянських часів Івана Дзюби (“Донецька складова української культури”): - Відомий український композитор Вадим  Гомоляка  написав  музику  до балету "Чорне золото", присвяченого епопеї будівництва комсомольських шахт у Донбасі. Дія відбувалася на шахті “Закарпатська  Комсомольська”,  в основі лібрето любов дівчини із Закарпаття  i  хлопця-будiвельника,  що   став   шахтарем.   Балет   був поставлений 1958 року в Донецькому театрі опери i балету, ішов також  у Києві й Будапешті.

При перегляді спектаклю в Донецьку Олександр Ляшко - тодішній секретар обкому - висловив зауваження, що донецька тема звучить у музиці блідіше, ніж карпатська. Композитор щиро зізнався, що  написання  музики до фону Донбасу становило для нього труднощі: - Я прожив на цій землі зовсім небагато, хоч люди тут — золоті. Донеччина ще не озвалася мені на повен голос, ще не заспівала для мене. А от Карпати — інша справа: там кожен закуток, кожна смерека, кожен камінець на перекатах гірських річок має свій спів. Там навіть краплі дощу звучать, мов пісня.."

Це багатозначне  зізнання  натякає  на  причини  невдачі  багатьох творів навіть талановитих авторів на задану тему. Але в епiзодi з балетом “Чорне золото” є  ще  один  цікавий момент. Захотів  його  подивитися шеф  ідеологічного вiддiлу ЦК КПРС Л.Ф.Iльïчов, який приїхав на Донбас на чолі групи,  що  готувала питання про масово-політичну та виховну роботу в області для розгляду на нараді в ЦК КПРС. Після першої дiï  високий  гість, схваливши музику, висловив невдоволення одним персонажем – Яшкою-стилягою, який мав символізувати негативні явища серед молоді. Коли почалася друга дія, Яшки-стиляги не стало. Тоді високий гість поцікавився: куди ж він дівся? Головний режисер пояснив: після тонкого зауваження парткерiвника його прибрали зі сцени. Парткерiвник-лiберал розсміявся: це вже занадто! Тоді головреж пообіцяв: - У третьому акті Яшка потрапить до бригади комуністичної праці, і в міру його перевиховання там змінюватиметься характер його танців. Його полюбить хороша дівчина.

Iльïчов, чоловік недурний i не без почуття гумору, робить висновок: Бачите, Олександре Павловичу,  як  все  у мистецтві просто?  (Олександр Ляшко.  Тягар пам'яти.  Трилогія. Спомини.  Книга друга.  Шлях в номенклатуру. К., 1997, с. 375-378).

На даний час Залісне знаходиться на тимчасово окупованій Росією частині України.

Значок "Берегівська державна угорська королівська горожанська школа"

Значок-кокарда на шкільну пілотку (1938-1944) - Beregszászi M. Kir. Áll.Polg. Fiú- és Leányiskola  - Beregszászi Magyar királyi állami Polgári fiú- és leányiskola - Берегівська угорська королівська державна горожанська школа для хлопчиків та дівчаток

Значок - кокарда на шкільну пілотку, напис угорською: Beregszászi M. Kir. Áll.Polg. Fiú- és Leányiskola. Праворуч - реконструкція значка з використанням ШІ. У верхній частині значка золотий лев з гербу міта Берегова, у нижній частині - герб жупи (регіону) Берег.

о

Листівка 1917 року. Тоді ще школа для дівчат

о

Сучасний значок з гербом Берегівського району

Значок "Королівська угорська державна школа з обробки металу у Великому Севлюші"

 

Значок - кокарда на учнівську пілотку Nagyszőlősi Magyar Királyi Állami Fémipariskola. Праворуч - реконструкція значка з використанням ШІ.

Історія створення освітнього технічного закладу у місті Севлюш (сьогоднішній Виноградів) сягає 4 вересня 1923 року, коли 8 хлопців розпочали навчання у «Державній учебній слюсарській роботні», яка була орієнтована на навчання ремесл, пов'язаних з обробкою металів. Майстерня не мала власного приміщення і тимчасово була розміщена у будинку державного дитячого садка. Навчання велося русинською (українською)  мовою і тривало три роки. Дві третини навчального часу були присвячені практичним заняттям. Заклад надавав місцевій молоді можливість здобути стабільну професію.

У 1926 році статус закладу підвищився, офіційною назвою стала Державна фахова школа з обробки металу в Севлюші (чеською - Státní odborná škola kovoobráběcí v Sevljuši). Її метою було забезпечити технічну освіту та професійну кваліфікацію для місцевого населення, що мало підготувати кваліфікованих робітників для промисловості: ковалів, слюсарів та токарів. У 30-х роках для закладу було збудовано новий навчальний корпус.

Після анексії у березні 1939 року території Карпатської України Угорщиною назву школи змінили на Nagyszőlős - Magyar Királyi Állami Fémipari Iskolá - Надь-Солльош - Королівська Угорська державна школа з обробки металу). Севлюш окупанти після анексії називали Надь-Солльош – Nagyszőlős.

Випускником школи (закінчив у 1941) був найвідоміший угорський конструктор зброї  Йожеф Коменицкий (Kameniczky József, народився у Виноградові (Nagyszőlős) 31 березня 1923, помер у Будапешті  4 грудня 1997).

Після вигнання німецько-угорських окупантів 10 вересня 1945 року існуючому навчальному закладу присвоєно назву «Севлюшский електротехнічний комунальний технікум». 

Сучасна назва цього навчального закладу -  Відокремлений структурний підрозділ «Виноградівський фаховий коледж Мукачівського державного університету».

Віртуальний каталог "Фалеристика Закарпаття": Значок Берегівської торговельної середньої школи

Значок-кокарда "Горожанська школа у Великому Березному"

Значок часів угорської окупації Закарпаття у 1939-1944 рр.: - написи - "Горожанська школа у Великому Березному - Magyar Királyi polgári iskola Nagyberezna", праворуч - реконструкція значка з використанням ШІ.

1921 року на Великоберезнянщині вперше створено "горожанку", або як її офіційно іменували – Державну горожанську школу у Великом Березному. Першим директором тієї школи був, очевидно, Йосиф Кріж, від котрого 23 серпня 1922 року керівництво перебрав Михайло Виняр, фаховий учитель руської (так тоді називали українську) мови, історії, географії, німецької мови, гімнастики (тобто фізкультури) і співу.

30 серпня 1924 року у школі був призначений новий директор – чех Л. Сладек, а вже 24 вересня 1924 року міністерство школ і народної освіти у Празі видало рішення про відкриття у Великоберезнянській горожанці "чеськіх побочек", тобто паралельних класів із чеською мовою викладання.

Горожанка Великого Березного упродовж 20 – 30 років знаходилася у одному будинку із народною школою. Вона займала перший її поверх, що складався із чотирьох кімнат і одного кабінету. В сусідній будові  банку орендували зал… Наука починалася о 7.30 і закінчувалася в 19.30, у дві зміни.

        Один тиждень "чехословацькі" класи навчалися зранку, а «руські» класи – після обіду, другий тиждень – навпаки. Так тривало аж до 1 вересня 1938 року, коли чехословацькі класи горожанки перевели до новозбудованої чехословацької народної школи. Директором обох горожанських шкіл – і чеської, і руської на той час був Аьберт Староста…

Будівля нової "чеської" школи на угорських листівках випущених після анексії Закарпаття у 1939 р. 

Інформація про довоєнну історію школи тут і тут

Значок і медалі Першої промислової виставки в Підкарпатській Русі - 1927 рік

Стаття про виставку, в котрій була використана інформація з цієї сторінки

Губернатор Підкарпатської Русі Антоній Бескид (ліворуч) разом з представниками влади краю та міністерства торгівлі Чехословаччини на відкритті виставки в Ужгороді.

Плакат виставки, автор Йосип Бокшай

Значок - малюнок Й. Бокшая та напис чеською: I. živnostenská výstava na Podk. Rusi v Užhorode 5.-24. VII. 1927 

Медалі лауреатів виставки

в

Напис на імперсько-руській: "Перша промыслова выставка на Подкарпатской Руси в Ужгороде 5-24.7.1927", на реверсі напис чеською: "První živnostenská výstava na Podkarpatské Rusi v Užhorode 5-24.7.1927"

Пам'ятна медаль учасника виставки

Напис чеською: "První živnostenská výstava na Podkarpatské Rusi v Užhorode 5-24.7.1927"

м

Листівка з позначками секретаріату виставки

о

Повідомлення про виставку у братиславській газеті Národný denník, 5.07.1927, č. 152, s.3

o

Павільйони виставки в Ужгороді. Липень 1927 року

о

о

Спільний намет відомої фірми "Праздрой" (Pivovar Plzeňský Prazdroj) та виробника рому та лікерів Альфреда Влахинського

о

На виставці було представлено майже 200 експозицій, що презентували досягнення промисловості Закарпаття. В її рамках була також організована виставка учнівських робот (Zemská výstava učňovských prací), на якій було представлено 670 експонатів