Медаль міських змагань 1922 року з легкої атлетики серед спортклубів Ужгорода, організованих клубом UAC

 

Медаль міських змагань 1922 року з легкої атлетики серед спортклубів Ужгорода, організованих клубом UAC (Ужгородський атлетичний клуб).

 
У неділю 20 серпня 1922 року на спортивному майданчику в Сечені-Лігеті ужгородський клуб UAC провів міські змагання з легкої атлетики. Крім команди клубу-організатора у цих стартах брали участь спортсмени з UTE та UMTE.

Результати знаходимо у "Газеті прикордоння", що виходила у Берегові (Beregszasz "Hatarszeli Ujsag" №35 від 27 серпня 1922): Призери досягли таких результатів:

100 м біг по прямій: після трьох попередніх забігів 1. Кореньї (UTK) 11,5 сек, 2. Молнар Кароль (UAC), 3. Плацер Йожеф (UAC).

60 м юнаки: 1. Московіц (UTK), 2. Папп (UAC), 3. Фюзешері (UAC).

40 м дитячий біг: 1. Вальковіц (UTK), 2. Сметана (UAC), 3. Плацер Йожеф (UAC).

40 м біг для дівчат: 1. Шпойн (UAC), 2. Сьоке (UAC), 3. Корлат Андреа (UAC). На цій дистанції, на вимогу громадськості, було зроблено повторний старт, під час якого трійка призерів виглядала наступним чином: 1. Шпойн (UAC), 2. Корлат Габріелла (UAC), 3. Сьоке (UAC).

Стрибки у висоту серед чоловіків: 1. Кореньї (UTK), 157 см, 2. Ошг'ян (UAC) 157 см (нічия), 3. Хорос (UAC) 147 см.

400 м біг: 1. Руслендер (UTK) 59 с, 2. Варга Арпад (UAC), 3. Вайс Вільмош (UTK).

Метання ядра чоловіки: 1. Ошг'ян (UAC) 10,67, 2. Варга (UAC) 10,30, 3. Марко (UAC) 10,15.

200 м біг: 1. Кореньї (UTK) 24,8 с, 2. Молнар Кароль (UAC), 3. Плацер Йожеф (UAC).

Стрибки у висоту юнаки: 1. Нодь (UAC) 138 см, 2. Едельштейн (UTK) 138 (нічия) 3. Нойман (UTK) 133 см.

4X40 м естафета для дітей: 1. UTK, 2. UAС (у команді UTK були учасники старші за 12 років). Час 29 с.

4 х 60 м юнацька естафета: 1. UAC (Папп, Фюзешері, Хаваш, Секей) 2. UTK. Час 33 с.

4 х 1000 м естафета серед чоловіків: 1. UTK (Галперт, Московіц, Цізек, Кореньї) 2. UAC Час 49 хв.

Метання диска серед чоловіків: 1. Марко (UAC) 31,93 м, 2. Ошг'ян 31 м, 3. Варга 25,20 м. Ошг'ян поза змаганням кинув диск на 32,75 м.

Стрибки у довжину серед чоловіків: 1. Кореньї (UTK) 6,25 м, 2. Молнар Кароль (UAC) 6,01 м, 3. Матко (UAC) 5,88 м.

Юнацьке метання диска: 1. Білеї Г. (UAC) 21,50 м, 2. Ошг'ян Н. (UAC) 17,20 м.

Юнацьке штовхання ядра: 1. Білеї (UAC) 10,74 м, 2. Московіц (UTK) 10,11 м, 3. Хорос (UAC) 9,74 м.

Отже, в цілому змагання — шляхом підсумовування балів — виграла команда UAC, яка набрала 31 бал. 21 бал у UTK.

У змаганнях юнаків UAC набрав 23 бали, проти 16 балів у UTK. У молодіжних категоріях UAC отримав 4 перші нагороди, а UTK — 3.

В категорії дорослих спортсменів командну перемогу здобув UTK, що виборов 6 нагород за перші місця. Втім 5 перших нагород клубу приніс видатний спортсменКореньї (Koreny) з Будапештського гімнастичного і фехтувального клубу ІІІ округу, який наразі перебуває в Ужгороді й виступає за футбольну команду UTK. UAC здобув 3 перших місця.

Медаль ІІ чемпіонату Ужгородського округу (жупи) з греко-римської боротьби, 1925 рік.

Медаль ІІ чемпіонату Ужгородського округу (жупи) з греко-римської боротьби, 1925 рік (незрозуміло, про що на медалі вказує римська двійка: порядковий номер змагань чи місце?).

У січні 1920 року було створено Чехословацьку асоціацію важкої атлетики (ČsSTA - Československý svaz těžké atletiky). Вона об'єднувала греко-римську боротьбу, важку атлетику та перетягування канату, і була єдиною організацією, уповноваженою представляти ці види спорту в міжнародних організаціях. З 1929 року ČsSTA опікувалася й розвитком вільної боротьби.  

Віртуальний каталог "Фалеристика Закарпаття": Значки та медаль Мукачівського міжнародного турніру з греко-римської боротьби

Плакета бронзового призера чемпіоната Мукачева з тенісу у чоловічому парному розряді, 1932 рік

Плакета бронзового призера чемпіоната Мукачева з тенісу у чоловічому парному розряді, 1932 рік. Напис чеською - "Mistrovství mesta Mukačeva 1932 pánská čtyřhra Ш"

Значки Сокільських поїздок 1921 року до Словаччини /та Підкарпатської Русі/.

Значки Сокільських поїздок 1921 року до Словаччини /та  Підкарпатської Русі/.

У 1921 році чеські «соколи» вирушили у великі мандрівки до Словаччини та Підкарпатської Русі — так тоді називали сучасне українське Закарпаття.

З журналу "Časopis spolku Přátelé Podkarpatské Rusi" №2 за 2014 рік 

о

Газета Slovensky Vychod №84 від 10 квітня 1921 року

«Сокіл» — це чеське гімнастичне товариство, засноване в Празі ще у 1862 році. Воно об’єднувало людей різного віку навколо ідеї гармонійного розвитку — фізичного, морального та інтелектуального. Його засновник Мирослав Тирш вірив: сильне тіло формує сильну націю.

Замітка у газеті «Slovenský Denník» №112 від 19 травня 1921 р: Mapa Sokolstva na Sovensku a Podkarpatskej Rusi. Časopis «Sovenský Sokol» v Novom Meste n. Váhom vydal peknú prehľadnů mapku prof. dr. Saláča, ktorá znázorňuje jednotlivé sokolské župy Slovenska i Podkarpatskej Rusi a označuje priemernú silu jednotlivých sokolských organizácií. Mapka je dobrou informačnou príruěkou zvlášť na terajších sokolských zájezdoch. - українською - Мапа Сокольства на Словаччині та Підкарпатській Русі. Журнал «Словенський Сокол» у Новому Місті над Вагом випустив гарну оглядову мапку проф. д-ра Салача, яка показує окремі сокільські повіти Словаччини та Підкарпатської Русі і позначає приблизну потужність окремих сокільських організацій. Мапка є хорошим інформаційним посібником, особливо на сучасних сокільських поїздках.

Подорожі були важливою частиною сокільського життя. Вони поєднували спорт, освіту й знайомство з різними регіонами країни. У 1921 році відбулися перші масові поїздки сокольських організацій Чехії та Моравії на схід республіки.

Найдовша з них тривала з 24 травня до 1 червня і пролягала аж до Закарпаття. У ній взяли участь понад тисячу учасників — 748 чоловіків і 369 жінок. Делегації прибули до Ужгорода, Мукачева, Берегова, Хуста та інших міст.

о

26 травня гості урочисто пройшли головними вулицями Ужгорода (на фото). Наступні дні були присвячені подорожам у Карпати — знайомству з природою та людьми краю. А 29 травня відбулися публічні виступи, які зібрали місцевих мешканців у Мукачеві та Хусті.

Ці мандрівки були не лише спортивною подією, а й важливим символом єдності молодої Чехословацької держави. Вони допомагали людям з різних регіонів краще пізнати одне одного — через рух, спільні враження та живе спілкування.

o

Газета "Slovensky Vychod" №121 від 29 травня 1921 р.

o

Газета "Slovensky Vychod" №122 від 31 травня 1921 р.

1 червня делегації вирушили додому з Чопа, завершивши подорож, яка залишила помітний слід у спільній історії регіону.

Віртуальний каталог "Фалеристика Закарпаття": Значки з'їздів молодіжних товариств "Сокіл" та скаутів на Підкарпатській Русі та "скаутський" конверт 1996 р.

Службовий розпізнавальний знак польового наглядача на Підкарпатській Русі (30-ті роки ХХ ст)

Розпізнавальний знак польового наглядача (сторожа) - з колекції Libora Milotinskieho, праворуч - реставрація значка з використанням ШІ.

 У міжвоєнній Чехословацькій Республіці, до складу якої під назвою Підкарпатська Русь входило й українське Закарпаття, для охорони сільськогосподарського майна громади наймали спеціальних польових наглядачів (сторожів).

Згідно з відповідним законом, сільськогосподарським майном вважалося все, що було прямо чи опосередковано пов’язане з веденням господарства у найширшому розумінні цього слова. До нього належали не лише земельні ділянки, а й усі будівлі на них, паркани та огорожі, водойми, житлові будинки, польові дороги, а також урожай, якщо він ще не був зібраним, інструменти та сільськогосподарські машини, залишені на полі, тяглова і пасовищна худоба, гній тощо.

Каралося будь-яке пошкодження майна на полі, порушення закону про охорону полів, а також постанов, виданих місцевою адміністрацією та сільськими органами влади. Покарання могло бути грошовим або передбачати ув’язнення. За умисне випасання худоби на чужій землі, а також за випасання вночі, у неділю чи святкові дні покарання подвоювалося. Суворіші санкції застосовувалися і тоді, коли правопорушення було скоєне на полях чи дорогах, позначених як заборонені.

Якщо порушення було вчинене дітьми або найманими працівниками за неправомірним наказом, відповідальність ніс той, хто віддав такий наказ. Окрім покарання, винна особа повинна була відшкодувати завдану шкоду.

Для захисту власності від сільськогосподарських правопорушень кожна громада зобов’язана була мати польового наглядача, який присягав сумлінно виконувати свої обов’язки. Витрати на його утримання несли власники земель пропорційно до площі своїх наділів. Окружна адміністрація могла дозволити кільком сусіднім громадам утримувати одного спільного наглядача. Власники великих земельних маєтків, які разом володіли понад 50 гектарами землі, могли мати окремих присяжних наглядачів.

Призначення польового сторожа затверджувала окружна адміністрація, яка також приймала його присягу. Наглядач повинен був бути не молодшим за 20 років, фізично здоровим і добре обізнаним зі своїми обов’язками. Адміністрація видавала йому відповідне посвідчення.

Під час виконання службових обов’язків сторож носив службову відзнаку — спеціальний номерний розпізнавальний знак, а також міг мати короткоствольну зброю. 

Польовий наглядач мав право затримати таку кількість великої рогатої худоби, якої було достатньо для відшкодування завданої шкоди. Він зобов’язаний був повідомляти сільську управу про кожне виявлене порушення, незалежно від того, чи знав порушника, чи ні. Якщо наглядача призначила приватна особа, повідомлення надсилалося також і їй. Затриману худобу сторож передавав громаді або її власнику та інформував про це сільського голову.

Газета "Svoboda" від 20 грудня 1922 року,  No. 298.jpg

Віртуальний каталог "Фалеристика Закарпаття": Службовий розпізнавальний знак старшого пастуха на Підкарпатській Русі (30-ті роки ХХ ст)

Значок "ІХ чемпіонат USIC з важкої атлетики, Ужгород, 1988". USIC - міжнародна спортивна спілка залізничників.

 USIC (Union Sportive Internationale des Cheminots) — це транскордонна, політично незалежна неприбуткова організація, метою якої є сприятння розвитку аматорського спорту серед залізничних працівників.

 Після Другої світової війни залізничники з різних країн вирішили об'єднати зусилля, щоб створити організацію, здатну сприяти миру та братерству навколо спорту. У липні 1946 року чехословацьки, австрійські та угорські делегати зустрілися у Відні, щоб організувати Європейський конгрес залізничного спорту. Конгрес у Зальцбурзі того ж року, вже зібрав делегації з Австрії, Чехословаччини, Угорщини, Бельгії, Фінляндії, Італії та Франції, які підтвердили заснування Міжнародного союзу залізничного спорту. Свою сучасну назву USIC отримала 1947 року на конгресі в Італії. Наразі USIC об'єднує 16 країн.

 USIC організовує міжнародні чемпіонати у 16 дисциплінах, серед яких є й спортивне орієнтування. Кожна дисципліна має свій чемпіонат USIC, який проводиться кожні 4 роки в одній із країн-членів.

 1988 року 9-й чемпіонат USIC з важкої атлетики проходив в Ужгороді.

Значок Ужгородського автоклуба

Значок ужгородького автоклуба та (праворуч) його реставрація з використанням ШІ.

 Минуло понад дев’ять десятиліть від часу, коли ужгородський автоклуб (Autoclub Země Podkarpatoruské), заснований у 1924 році, організував наймасштабніші в історії краю автомобільні та мотоциклетні перегони під назвою «Навпростець через Підкарпатську Русь» (чеською - Naprieč Podkarpatskou Rusou). Сьогодні про ці події нагадують лише газетні публікації та поодинокі архівні згадки, проте у 1930-х роках вони стали справжньою спортивною сенсацією.

Особливість змагань полягала в тому, що в них, окрім спортивних мотоциклів, брали участь не спеціально підготовлені гоночні машини, а звичайні серійні автомобілі — саме ті, які кожен покупець міг придбати в автосалоні.

24 червня 1934 року 29 екіпажів вирушили на дистанцію довжиною 538 кілометрів, щоб довести швидкість, витривалість і надійність своїх машин у реальних дорожніх умовах. Маршрут пролягав із Ужгорода через Середнє, Мукачево, Берегово, Севлюш (нині Виноградів), Хуст, Тячів, Тересву, Слатинські Доли (нині Солотвино), Рахів, Костилівку до Ясіня та у зворотному напрямку. До проміжного фінішу в Ясіні дісталися 25 учасників.

Траса вважалася однією з найскладніших у довоєнній Чехословаччині: гірський рельєф, погані дороги, круті повороти та мінлива погода перетворювали її на справжнє випробування майстерності. 

Мукачево, перегони 1934 року, учасники перегонів на площі перед Ратушею. Фото з власної збірки Сергія Тішина.

Перші аварії не забарилися. У Середньому перекинувся 24-річний мотоцикліст Ласло Теґзе – завідувач школи у Завидові, який отримав тяжкі забої. У центрі Мукачева на вулиці Ракоці (сучасна вулиця Соборна) автомобіль Aero-родстер врізався в електричний стовп — пасажирка вилетіла з машини. Автомобіль після короткої зупинки продовжив рух. Жінка, на щастя, відбулася лише подряпинами і сама помахала водієві, щоб він продовжив шлях — але вже без неї. Інші учасники також потрапляли в аварії поблизу Вилока, Хуста та Солотвина. Проте більшість екіпажів продовжила боротьбу.

Абсолютним переможцем перегонів 1934 року став Еріх Янік з Опави на лімузині Aero 30 HP. Його результат — 6 годин 41 хвилина 15 секунд — означав середню швидкість 80,5 км/год на складній гірській трасі. Другим фінішував Антон Німрихтер із Кошиць на автомобілі Aero 1000. Серед місцевих гонщиків найкращим став ужгородець Алоїз Бадер на Škoda, який подолав трасу за 7 годин 1 хвилину 12 секунд. 

Фото переможців "закарпатських перегонів" 1934 та 1935 років Еріха Яніка та штурмана Воханека (з журналу Pestry Tyden_1934_). автор фото Р. Криль. 

Командний приз здобула трійка ужгородської команди Aero 18 HP у складі Куделки, Гури та Кратохвіла.

Серед мотоциклістів найкращий час показав чемпіон Чехословаччини 1934 року Рудольф Протіва з Кладна на Jawa 175 см³ — 6:59:52. Цікаво, що для участі в змаганнях він без зупинок подолав майже 700 км із Кладна до Закарпаття й прибув до Ужгорода буквально перед стартом. Майже без перепочинку він стартував і переміг. В іншій категорії — мотоцикли з об’ємом двигуна 500 см³ — чемпіоном став 25-річний Мирон Грабар, син тодішнього мера Ужгорода Костянтина Грабара, який виступав на BMW (8:10:54). У категорії мотоциклів із коляскою переміг пражанин Йосиф Софронь на Harley-Davidson.

Не менш драматичними виявилися перегони 1935 року, що відбулися 23 червня. Дистанцію збільшили до 574 кілометрів. Уже з п’ятої ранку тисячі глядачів зібралися на набережній Палацького в Ужгороді, навпроти готелю «Централ» (зараз на його місці знаходиться угорське консульство). Рівно о шостій годині гонщики рушили вулицею Йокаї (нинішня вул. Руська), а боротьба за лідерство розпочалася з перших кілометрів.

Мукачево, гонка 1935 року, мотоцикліст - учасник перегонів на площі перед Ратушею. Фото з власної збірки Сергія Тішина.

Учасники згадували розбитий бетон за Ужгородом, де легкі автомобілі буквально «танцювали». У Мукачеві дорога була якісною, проте східна частина маршруту знову виявилася надзвичайно складною. Великі натовпи вітали спортсменів у Берегові, Хусті. У Великому Бичкові молоді гуцули навіть вивісили напис «A tempo!», підбадьорюючи учасників.

Трагічний епізод стався перед Ясіням: через вибух колеса автомобіль Praga Baby вилетів із дороги. Водій Ярослав Веселий і його штурман Мікса зазнали смертельних травм. Ця трагедія затьмарила святкову атмосферу змагань.

У Ясінях під час зворотного старту почалася злива. Останні учасники стартували вже під сильним дощем, який перетворив і без того погану дорогу на суцільну ковзанку. Лише за Великим Бичковом виглянуло сонце, і гонщики знову почали набирати темп.

Попри дощ і небезпечні умови, абсолютним переможцем 1935 року знову став Еріх Янік, цього разу на Aero 1000. Його середня швидкість зросла до 85,8 км/год. Серед закарпатців найкращий результат показав Йожеф Гура з Ужгорода, який на автомобілі Praga Baby посів друге місце. Серед мотоциклістів першим фінішував пражанин Ладіслав Вльк на Ogar. У категорії мотоциклів з об’ємом двигуна понад 250 см³ переміг Богуміл Протіва на Jawa. Серед місцевих спортсменів єдиним мотоциклістом, який дістався фінішу, був Йосип Хома з Ужгорода — він й отримав усі призи, встановлені для закарпатців.

На фото Богуміл Протіва - переможець "закарпатських перегонів" 1935 року у категорії мотоциклів з об'ємом двигуна понад 250 см³ (з журналу Pestry Tyden_1935_). автор фото, зробленого на змаганнях у Празі, К. Мой.

Увечері в саду ужгородського готелю «Корона» відбувся урочистий бенкет і нагородження переможців. Перегони проходили під патронатом губернатора Підкарпатської Русі Антоніна Розсипала та міського голови Ужгорода Костянтина Грабара.

Попри високий рівень організації та зацікавлення глядачів, змагання 1935 року стали останніми. Ймовірною причиною був незадовільний стан доріг, що спричиняв часті аварії та навіть людські жертви.

Сьогодні ці перегони залишаються яскравою сторінкою історії Закарпаття — прикладом технічного поступу, спортивної відваги та великого ентузіазму міжвоєнної доби.