Службовий розпізнавальний знак старшого пастуха на Підкарпатській Русі (30-ті роки ХХ ст)

Службовий знак старшого пастуха на Підкарпатській Русі (30-ті роки ХХ ст). Праворуч - реконструкція значка з використанням ШІ. 

Пастівницький сезон в Українських Карпатах доволі тривалий. У середньому це 8-9 місяців, а за сприятливих погодних умов – 10 місяців. Починається він ранньою весною і триває до пізньої осені. Найдовше випасають овець і кіз, часом і навіть взимку по лісах.

Життя і праця пастухів завжди були досить складними, вимагали спеціальних знань, трудових навичок та значних фізичних зусиль. Кількість вівчарів визначалася розмірами отари та характером виконуваних робіт. Зазвичай на кожні 80-100 дійних овець наймали одного вівчаря.

Вівчарів очолював найбільш досвідчений пастух (“ватаг”, “ватажко”) віком від 40 до 50 років. У його обов’язки входило не лише керувати колективом пастухів, а й готувати всі необхідні житлові і господарські побудови, лікувати худобу і вівчарів, давати поради при виготовленні молочних продуктів і т.д.

Особи, призначені на посаду старшого пастуха, складали присягу і були зобов'язані носити службовий знак під час виконання своїх обов'язків. Цей знак був виготовлений із жовтого о металу і мав форму еліпса, розміром 5 см у висоту та 3,7 см у ширину. На значку був напис чеською та русинської мовою.