Значок "Усть-Чорна - Дружба"

Значки "Усть-Чорна - Дружба - 1981", ймовірно, йдеться про фестиваль німецької культури в регіоні селища Усть-Чорна Тячівського району. Інший варіант значка - з замазаним роком, ймовірно, використовувався для наступного фестивалю.

а

Значки "Ужгород – фестиваль дружби народів"

Значки ужгородського фестивалю "Ленінська дружба народів", випущені у період радянської окупації України. На всіх значках зображення Леніна - одного з організаторів Жовтневого перевороту і Громадянської війни, ініціатору червогого терору і диктаторського режиму в росії.

а

а

а

Значки з гербом Іршави та сіл Іршавського району

Герб Іршави "радянського " періоду

"Старий" - новий герб Іршави

Герб села Довге

Герб села Ільниця

Герб села Осій

Герб села Білки

Знак "За творчі успіхи"

Знак "За творчі успіхи" вручався учасникам декади українського мистецтва і літератури в Москві. Заснований Комітетом у справах мистецтв при Раді міністрів СРСР.
Друга декада українського мистецтва і літератури в Москві проходила 15-26 червня 1951 року. Перша відбулася в 1936 році.
В рамках декади у Москві виступав й Закарпатський народний хор.

Люлька-файка для гуцула – символ життєвого досвіду і зрілості

ФАЙКА - люлька. Синонім ПІПА.

Повім вам байку: курив пес файку. (Буквар «Читайте и пишіть». Уложили А.Маркуш і Ю.Ревай. – Прага: Держ.видавництво, 1937).

Повім вам бàйку: курив дідо фàйку, а бàба – папіросу – пупіклà си носа.

Горяни люльку ще називають файкою. Про файку на Гуцульщині складено чимало оповідань та легенд, видано багацько книг і досліджень, їй приписуються магічні властивості. У літературі відомий образ чорта або чугайстра, який затягується файкою. Існує безліч картин з біловусими мудрецями, чи то пак Богами, з люлькою у руках. Люлька для гуцула – символ життєвого досвіду, зрілості. Її курили у походах, передавали у спадок. Файка не була ширпотребом, як сьогодні, а вважалась досконалим виробом мистецтва, ії куріння мало свою певну традицію і ритуал. Гуцули добре розумілись на травах, тому переважно курили зовсім не тютюн чи якусь іншу гидоту, а суміш карпатських трав, які були особливими – чудодійними, цілющими, лікарськими, через які відкривався дар яснобачення та провидіння. Чимало племен у світі використовували вкурювання трав як частину своїх шаманських практик, пробуджували до життя невиліковно хворих. В українській історії гуцулів можна порівняти хіба що із козаками, які славились своєю пристрастю до люльки: «Степ широкий – то ж мій сват, шабля, люлька – вся родина, сивий коник – то ж мій брат».

Останній люлькар

Значок, монети та медалі "Munkácsy, 1844 - 1900", 1994 рік

Зустріч Міхая Мункачі під час відвідин рідного міста Мукачева. 1882 рік. Фото Йожефа Лідерманна

Ferenczy Béni(1890-1967): Munkácsy Mihály díj III. fokozata ö.br. érem 79 mm

Значок присвячений 150-річчю з дні народження Мі́гая Му́нкачі (Mihály Munkácsy, справжнє ім'я Міхаель фон Ліб (нім. Michael von Lieb), народився 20 лютого 1844 у Мукачеві (угор. Munkács – Мункач) – видатного угорського живописця, зачинателя і творця угорського реалістичного живопису. 

1994 рік, Паперовий значок у пластмасовому футлярі, Мукачево

Вже змалку Мігай багато читав і малював. Його старання і талант помітив мандрівний художник Елек Самоші, в якого юний фон Ліб бере перші уроки живопису протягом і який запропонував молодому митцю копіювати картини в Національному музеї у Будапешті. Там молодий Мігай фон Ліб заручається підтримкою знаного угорського художника Антала Лігеті і вирушає на навчання у Віденьську Академію мистецтв, а потім — Мюнхенську Мистецьку академію та в Дюссельдорф. 

1976 рік, срібна монета Угорської Народнох Республіки, номінал 200 форинтів,наклад 5000 шт, зображення з картини "Жінка, що несе хмиз" (1873 р)

Картина «Камера смертника» на знаному мистецькому салоні у Парижі в 1870 році отримала Золоту медаль салона і принесла її автору європейську славу. З дозволу громади Мукачева Мігай фон Ліб отримав прізвище Мункачі, яке вказувало на походження митця.

Пам'ятна срібна медаль "Munkácsy Mihály születésének 150. évfordulójára" з зображенням з картини "Голгофа" (1884 р)

Картини Мі́гая Му́нкачі зберігаються у провідних музеях світу. Сайт музея Мункачі.

x

c

v

c

c

c

На значках колач (куманець) ©

Колач (куманець) – ”персневидна” керамічна посудина для зберігання і ношення міцних напоїв, що використовується тепер здебільшого як прикраса.

Значок "Гуцульщина" з зображенням куманця. 70-ті роки ХХ ст.

Має бубликоподібну, порожнисту місткість, чотири ніжки, які утримують його у вертикальному стані, вгорі маленьку шийку та два вушка по боках для протягування пасочка. Навіть без оздоблення силует і форма куманця вигідно вирізняються декоративністю.

Значки "Карпати", 70-ті роки ХХ ст., на правому - троїсті музики, на лівому - гуцул на коні, по сторонах від напису на обох значких зображення куманця

o

Значок "Карпати", 70-ті роки ХХ ст., дерево. Стилистичне зображення гір, ялини, куманця... 

Значки подібної тематики ще тут і тут

На значках - троїсті музики та народні танці

Троїсті музИки - найбільш поширений в українському  народі ансамбль, його наявність є, практично, у всіх регіонах України. Виходячи з назви, ансамбль складається з трьох виконавців. У карпатському вигляді це скрипаль, цимбаліст, та гравець на сопілці (флейті).

На значках - трембіта

Трембіта — народний духовий мундштуковий (дульцевий) музичний інструмент, рід дерев'яної труби без вентилів і клапанів, інколи обгорнутої березовою корою. Довжина до 3 м, діаметр 30 мм, збільшується у розтрубі; у вузький кінець трембіти вставляється дерев'яний, роговий або металевий мундштук (дульце, пищик). Висота звукового ряду трембіти залежить від її величини. Мелодію виконують переважно у верхньому регістрі. Трембіта поширена у східній частині Українських Карпат, зокрема на Гуцульщині.
Споконвіку трембіта була єдиним засобом зв'язку чабана з селом: за трембітовими звуками дізнавалися люди про місцеперебування ватага з отарою, про те, як триває випас маржини (худоби). Особливі звуки інструмента попереджали про небезпеку. Вживалася трембіта і для подання сигналів про початок та закінчення робочого дня. Цей інструмент супроводжував гуцульські обряди і свята. У Карпатах за давньою традицією жодні урочистості не відбувалися без трембіти — цієї, на перший погляд, довгої дерев'яної труби з яворовим мундштуком та нехитрою, здається, навіть спрощеною мелодією. Саме трембіта сповіщала про народження в сім'ї дитини. Поклик цього інструмента припрошує людей на весілля. Трембіта плакала, коли проводжали людину в останню путь. З приходом у гори радіозв'язку й телебачення, ці функції трембіти майже втрачені. Нині вона слугує здебільшого мистецтву — часом її включають до оркестру, на фестивалях етнографічної музики.

Трембіта занесена у Книгу рекордів Гіннеса, як найдовший духовий інструмент. Найбільші трембіти мають довжину до 8 метрів.

Члени Мукачівського КСО "Товариш" - учасники командного чемпіонату України зі спортивного орієнтування (5-9.05.2016, м.Рахів) з трембітарем Миколою Глушманюком

о

 Значок "Верховина". Закарпатська Верховина, це край, що розміщений у серці Українських Карпат - це територія сучасних Пилипецької, Міжгірської, Синевирської та Колочавської громад.  

Трембіта на "трембітній" серії гербів (?) населених пунктів Закарпаття: