Показ дописів із міткою Легіони польські. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Легіони польські. Показати всі дописи

четвер, 15 березня 2012 р.

Відзнаки польських легіонерів, що під час Першої світової війни воювали на Закарпатті


5 жовтня 1914 року транспорт з поляками розвантажився у Королеві (Királyháza) та Тячеві (Técső). Загальне командування польською групою очолив генерал Кароль Дурскі-Тжаска. Одразу ж підрозділи Легіону за наказом австрійського командування були розосереджені на різних ділянках фронту. Кавалерія та артилерія знаходилися у Виноградові ( Nagy-Szőllős) і Королеві. У Довгому (Dolha) розмістився ІІІ батальйон 2 полку (командир капітан Фабриций), у Нересниці – IV батальойн того ж полку (капітан Рой). Пізніше (з листопада) у Буштині (Bustyahaza) розміщувалася ветеринарна лікарня легіону (Szpital Chorych Koni Legionów Polskich).

Загальна чисельність польських військових з’єднань на території сучасного Закарпаття була близько 9000 чол., доформувалися та проходили вишкіл легіонери у Рахівському та Тячівському районах. 
Пам'ятний знак 2-го піхотного полку
В Закарпатті знаходилися 2-й (2 Pułk Piechoty LP) та 3-й (3 Pułk Piechoty LP) піхотні полки, 2-й та 3-й ескадрони кавалерії, артилерійський дивізіон та допоміжні частини. 
Вже 6 жовтня 1914-го частини 2-го полку легіонерів під час марш-кидка через гори на позиції в районі села Krácsfalu (німецькою, угорською – Krácsfalva. Нині – Мара, село у румунському  повіті Марамуреш) прийняли бойове хрещення. Під час несподіваної козачої атаки легіонери вистояли й відкинули росіян. Наступними днями сутички з маскалями проходили поблизу Вишівської Долини (Visóvölgy), Мармарош-Сіготу (Marmaros-Sziget) та Великого Бичкова (Bocskó). У боях за Сигет-Мармароський брали участь І та ІІ батальйони 2-го полку, і ІІ батальйон 3-го полку під загальним керівництвом Жєлінського (місто звільнили 7 жовтня). Вже 16 жовтня за участі польського легіону австрійським військам вдалося повністю звільнити від росіян комітат Мармарош аж до верхів'їв Тиси.
Командир 2-го піхотного полку Легіонів польських полковник Зигмунт Жєлінські

Пізніше полякам було доручено відтіснити російські частини, що зуміли прорватися на угорську сторону Карпат через перевал Пантир, а також, оволодівши перевалами, забезпечити прохід військ через важкодоступний перевал Рогози в Горганах з метою визволення долини Бистриці від росіян. 
Пам'ятний знак 3-го піхотного полку

Пам'ятний знак 2-ї бригади легіонерів

16 жовтня 1914 року 1-й та 4-тий батальйони 3-го піхотного полку Легіонів польських, що діяв у складі ”Карпатської армії” генерала Пфланцер-Балтина, були зосереджені в районі Усть-Чорної (нім. Königsfeld – Кьонігсфелд, угорською Királymező) – Брустури (Brustura, у рад. добу – Лопухово). 19 жовтня легіонери захопили перевал Рогози Великої (висота 1110 м) . Проблемою було провести велику кількість військ з технікою через важкодоступні гірські райони. 

Для виконання цього завдання було використане незвичайне логістичне та інженерне рішення: у стислі терміни (за 50 робочих годин) з долини закарпатської Тересви на протилежний бік хребта була збудована унікальна дорога, вимощена чотириметровими колодами. Було збудовано 28 мостів і містків, довжина деяких з них сягала 50 метрів (!). Довжина віадука, прокладеного вздовж стрімких схилів з нахилом понад 15 °, сягала 7 кілометрів, для його будівництва було використано майже 5 000 м3 деревини. Дорогу назвали Шлях Легіонів, а місце, де вона перетнула вододільний хребет (перевал Рогози) – перевалом Легіонів. Будівництво дороги розпочали 19 жовтня, а вже 22 жовтня два піхотних полки, артилерія і кавалерія подолали по ній хребет і спустилися у район селища Рафайлово (нині Бистриця).

З 8 грудня 1914 частина польського з’єднання знаходилася у Воловому (угор. Okörmezö – нині Міжгір’я). Після майже шести місяців важких боїв в гірських районах, а також екстремальних кліматичних умов (до -28 °) карпатські підрозділи були на грані виснаження. У деяких частинах залишилися лише по кілька солдатів…

На Легіоновім перевалі встановлений пам’ятник полеглим, а неподалік з Закарпатського боку є й невеличкий цвинтар легіонерів.