Значок спортклубу "Маккабея" Ужгород, 20-ті роки ХХ ст.

 Футбольна команда ужгородського спортклубу "Маккабея" була чемпіоном Закарпаття 1920 року з футболу. Тоді євреї становили близько третини від загального населення Ужгороду (21 тисяча за переписом 1921 року).

22 травня 1920 року у будинку №7 на площі Сечені в Ужгороді (сучасна площа Корятовича) було засновано ужгородський спортивний клуб «Маккабея» (Makkabea SC). Напередодні газета Zsidó Néplap (№10 від 20 травня 1920 року повідомляла: - єврейські шанувальники спорту взяли на себе сміливість заснувати ужгородський спортивний клуб «Маккабея». і не соромлячись вивісити на його блакитно-білих кольорах шестикутну зірку Давида.

Вже у наступному номері цієї газети (№11 від 28 травня 1920) констатували: - З великої кількості суперечок і хвилювань нарешті народився ужгородський спортивний клуб «Маккабея». Новий клуб, який гордо написав на своєму прапорі позначку «єврейський», викликав достойну симпатію навіть у прихильників місцевих угорських спортклубів. І цілком справедливо! Адже наявність нашого клубу не тільки піде на користь UTK., але й UAC не зашкодить. Створення клубу відбулося серед зворушливих сцен. Залишалася  лише невелика група ентузіастів, коли було піднято головне питання: фінансове. Енергійні ініціатори з трохи смутними  обличчями почали свої промови і, можливо, таємно вже втратили надію, коли піднялися кілька членів і кожен окремо запропонував по 2—3—5 тисячі крон для вирішення перших фінансових питань клубу, таким чином було зібрано 15 тисяч крон. Отже, до роботи, маккабеїсти!

 6 червня у великій залі ужгородської ратуші спортивне товариство провело свої перші загальні збори, на яких оголосили, що «Маккабея»: - прагне виховувати з слабких і кволих єврейських дітей гордих і сильних юнаків, молодих євреїв.

 Ще 12 жовтня 1919 року чиновники угорських клубів (інших тоді ще не було) у Словаччині, яка тоді щойно увійшла до складу новоствореної Чехословацької Республіки, заснували організацію Szlovenszkói Labdarúgók Szövetsége – SzLSz, тобто Словацьку футбольну асоціацію що просувала політику автономії і підтримувала тісні зв'язки з Угорщиною. Серед її засновників було 86 угорськомовних спортивних клубів зі  Словаччини та Закарпаття. А невелика кількість клубів, які об’єднували слов’янське населення, що становило у Словаччині абсолютну більшість, залишилася поза цією організацією. Серед засновників SzLSz були також угорськомовні єврейські клуби з Братислави, Кошице та Ружомберка.

Як невдовзі з'ясувалося, у Sz.L.Sz. були й іредентистські елементи, тож невдовзі центральній владі довелося застосувати силу, щоби вже у 1921 році припинити її діяльність.

 12 червня 1920 року пройшли установчі збори футбольної секції ужгородського «Маккабея»: - Уже в перші дні після створення футбольна секція клубу розпочала тренування у власній елегантній формі — білих сорочках із синіми зірками Давида на грудях. Про це повідомляла газета Zsidó Néplap (№13 від 13 червня 1920 року).

20 червня 1920 року «Маккабея» провела свій перший публічний матч на полі UTE проти клубу «Хакоах» (Кошице), у якому зазнала поразки з рахунком 0:5. Попри результат, у тогочасній пресі наголошувалося на символічному значенні події: це був перший публічний виступ єврейських футбольних команд в Підкарпатській Русі (таку офіційну назву у тодішній Чехословаччині мав наш край).

Уже за тиждень «Маккабея» зустрілася з однією з найсильніших команд регіону — мукачівським MSE — і зуміла першою відкрити рахунок. Для молодого клубу це був великий успіх. Перевага ужгородців виявилася настільки відчутною, що досвідчений суперник зміг зрівняти рахунок лише наприкінці другого тайму після суперечливого пенальті. Обурені рішенням арбітра воротар Рот та гравець Ієкович залишили поле. Скориставшись чисельною перевагою, MSE забив переможний м’яч у порожні ворота.

Особливо яскраво у складі «Маккабеї» проявив себе воротар Рот, який упевнено відбивав небезпечні удари. У полі вирізнялися Гюнцлер, Циммерманн, Беркович і Грюнбергер. Матч зібрав понад 3000 глядачів — величезну аудиторію для тогочасного Ужгорода.

 Наступний матч «Маккабея» провела проти другої команди UTK і зазнала поразки 0:2. Суперник був підсилений гравцями основного складу. Найактивнішим у складі «Маккабеї» був Гюнцлер, який створював небезпечні моменти завдяки індивідуальним проходам. Позитивно оцінювалася також гра воротаря Рота, а також польових гравців Берковича, Фідлера, Вайса і Фельда.

 Наприкінці серпня 1920 року «Маккабея» вдруге зустрілася з «Хакоахом» (Кошице) і здобула перемогу 2:1. Найкращими гравцями були Рот, Гюнцлер і Фельд, який забив один із голів. Високу надійність у воротах демонстрував також голкіпер Пройсц.

1 вересня у Вранові-над-Теплою «Маккабея» з рахунком 4:1 перемогла місцевий клуб «Vranovói SE». Перший гол після порушення проти Гюндера з пенальті забив воротар Рот.

19 вересня «Маккабея» в Ужгороді здобула ще одну важливу перемогу над мукачівським MSE — 1:0. У складі команди особливо виділялися воротар Рот, який здійснив кілька блискучих сейвів, Кляйн зі своїми потужними ударами, а також захисники, що впевнено діяли в обороні.

 Черговий матч ужгородська «Маккабея» провела в Берегові проти місцевого BSC і знову перемогла — 1:0. Самовіддано діяв Юскович, який нейтралізував небезпечні атаки суперника, а голкіпер Пройс упевнено відбивав усі удари. Переможний гол на початку другого тайму забив Фельд після подачі з кутового.

Вирішальний чемпіонський матч відбувся 7 листопада на стадіоні UAC у Мисливському парку. Клуб «Маккабея», створений лише пів року тому, сенсаційно переміг досвідчений UAC з рахунком 2:1. Таким чином ужгородська команда стала чемпіоном Закарпаття (у газеті написано Русінії).

 У замітці «Маккабея та русинський чемпіонат», опублікованій у газеті Zsidó Néplap (№30 від 19 листопада 1920), писали: - Молода й натхненна команда “Маккабеї” виборола перемогу в осінньому чемпіонаті у сильного UAC Небагато клубів змогли досягти подібного успіху за такий короткий час.

Автори статті згадували й людей, які стояли біля витоків клубу: Єно Кайзера, Ерно Юшковіца, Марцелла Шварца, Адольфа Герштля, Мозеса Гіллмана, Андора Проппера та інших ентузіастів. Вони підкреслювали, що на початку діяльності «Маккабеї» доводилося долати численні труднощі, насмішки та перешкоди. Проте вже за кілька місяців ситуація змінилася: клуб швидко здобув популярність і авторитет серед молоді.

 Особливої подяки, за словами газети, заслуговували футболісти команди та активний секретар клубу Іцу Ґрюнцлер. Видання наголошувало, що «Маккабея» стала символом організованого єврейського спортивного руху в Ужгороді.

21 листопада основний склад найсильнішого ужгородського угорського клубу UTK та «Маккабея» провели товариський, заключний матч сезону. Зустріч завершилася перемогою UTK з рахунком 5:1, однак преса відзначала стрімкий прогрес молодої команди. Після першого тайму рахунок був лише 1:0 на користь фаворита. На початку другої половини Кляйн потужним ударом зрівняв рахунок. До 30-ї хвилини боротьба залишалася рівною.

 Лише наприкінці матчу UTK вдалося схилити шальки терезів на свою користь. Газети того часу навіть писали про сумнівне суддівство, стверджуючи, що арбітр безпідставно додав 9 хвилин, упродовж яких суперник забив ще два м’ячі. У складі «Маккабеї» найкраще проявили себе Юшкович Золі, Гросс, Горак, Готліб, Бабоші та Кляйн.

Втім, діяльність ужгородського спортивного клубу «Маккабея» не обмежувалася лише футболом. Газета Zsidó Néplap повідомляла, що 15 серпня клуб організував у міському театрі велику культурну виставу з різноманітною програмою.

12 листопада ужгородська сіоністська асоціація «Ахдут» разом зі спортивним клубом «Маккабея» провела грандіозний вечір Хануки. Організатори обіцяли, що кожен пункт програми стане «перлиною єврейської культури». Найбільше зацікавлення викликали історичні сцени «Цар Антіох» та «Видіння Юди Маккавея». Після успіху в Ужгороді планувалися гастролі до Мукачева, Берегова та Гуменного.

7 грудня 1920 року «Маккабея» організувала велике танцювальне свято, яке сучасники називали одним із найуспішніших у сезоні. Захід поєднали з конкурсом краси. Атмосфера вечора, за повідомленнями преси, була надзвичайно жвавою та демократичною. Пари танцюристів заповнили залу, а музика не стихала до пізньої ночі. Захоплення публіки було таким великим, що організатори навіть продовжили святкування ще на годину.

 Переможницями конкурсу краси стали Іренька Марія Рубін, Маргіт Енгель із Берегова та Резькіце Юскович з Ужгорода. Близько третьої години ночі гості залишали свято з приємними спогадами про вечір.

 На відміну від багатьох спортивних товариств того часу, які зосереджувалися виключно на футболі, ужгородська «Маккабея» прагнула розвивати й інші види спорту. У клубі діяли секції туризму, гімнастики, плавання та велоспорту. Керівництво вважало, що спорт має не лише зміцнювати фізично, а й виховувати молодь.

 У травні 1921 року, з метою зменшення угорського впливу у Чехословаччин,і було підтримано реформу спортивного руху. Було ліквідовано проугорську  SzLSz і замість єдиної структури почали створювати національні спортивні футбольні союзи — чехословацький, угорський та єврейський.

У 1922 році єврейські клуби Закарпаття та Східної Словаччини вийшли зі складу угорського футбольного союзу й утворили власну організацію — «Підкарпатський єврейський футбольний союз» (Podkarpatský židovský futbalový sväz). До нього увійшли клуби з Ліптовського Святого Мікулаша, Ружомберка, Кежмарка, Левочі, Бардейова, Великого Севлюша, Мукачева та Ужгорода.

 Таке рішення викликало різку реакцію угорського футбольного керівництва, яке навіть ухвалило бойкотувати команди нового союзу. Конфлікт набув такого масштабу, що в нього довелося втручатися центральній владі.

 26 березня 1923 року була створена Чехословацька футбольна асоціація (Československá associace footballová, ČSAF), яка виконувала функцію координаційного органу для національних футбольних асоціацій. До її складу входили чехословацька, німецька, угорська, єврейська та польська футбольні організації. Того ж року ČSAF була прийнята до Міжнародної федерації футбольних асоціацій (FIFA).

У січні 1935 року в ужгородській "Маккабеї" було створено фехтувальний відділ, і численна команда, переважно з початківців, розпочала тренування у відмінному спортивному залі ужгородської горожанської школи. Заняття проводить багаторазовий чемпіон Ендре Розгонім – тренер фехтувальників UAC, які не мали власного спортивного залу, і, користуючись гостинністю "Маккабеї", також займаються у цьому залі (газета Hiradó, №45 від 22 лютого 1935).