Значок "Чопська митниця"

 Історія Чопської митниці починається значно раніше, ніж це зазвичай прийнято вважати сьогодні. Її витоки сягають жовтня 1924 року — часу, коли було відновлено, зруйнований під час воєнних подій 1919 року, залізничний міст через Тису між Чопом і Загонем. Саме тоді тут запрацював перший митний і паспортний пост.

У той період річка Тиса була не просто географічною межею — вона слугувала державним кордоном між Чехословацькою Республікою та Угорщиною. Закарпаття ж, на відміну від інших українських земель окупованих СРСР, Польщею та Румунією, входило до складу демократичної Чехословаччини.

Замітка у газеті "Slovak", №225 від 3 жовтня 1924 року

6 жовтня 1924 року відбулася подія, яка фактично дала старт регулярному прикордонному руху: поїзд №2312 здійснив перше перевезення пасажирів і багажу через кордон. Відтоді Чоп став повноцінним прикордонним вузлом, де діяли ті самі правила, що й на інших чехословацько-угорських переходах.

Фрагмент з Конвенцією про спільні прикордонні станції з "Sbirka Zakonu" від лютого 1926 року.

Важливим кроком стало підписання у 1926 році Конвенції між Чехословацькою Республікою та Угорським Королівством про спільні прикордонні пункти. Документ передбачав, що митний і паспортний контроль має здійснюватися в одному місці — на спільній прикордонній станції. Таким пунктом на території Закарпаття і став Чоп.

Замітка про Чопську митницю у газеті "Robotnicke Noviny" №1 від 2 січня 1934 року

У 1930-х роках робота тут була доволі скромною за масштабами, але чітко організованою. Станом на 1934 рік митний і паспортний контроль забезпечували лише 11 службовців фінансової стражі — спеціального підрозділу, підпорядкованого Міністерству фінансів. Вони не лише перевіряли документи, а й охороняли державний кордон і прилеглу 10-кілометрову прикордонну зону. На озброєнні мали пістолети й гвинтівки.

Цікаво, що інтенсивність руху через кордон тоді була зовсім незначною: щодня його перетинали лише одна-дві особи з паспортами. Натомість основний потік становили місцеві жителі — до 300–400 осіб щодня — які користувалися спеціальними господарськими посвідченнями для роботи в прикордонній зоні.

На автомобільному мосту Чоп—Захонь службу несли всього двоє стражників, працюючи позмінно. Один контролював перетин кордону, інший відпочивав — і так по колу.

Більш жвавим був рух на залізниці. Щодня через станцію проходили чотири пасажирські поїзди. У середньому за день паспортний контроль проходили близько 57 пасажирів, хоча ця цифра могла коливатися від 20 до 100.

Порядок у місті та на вокзалі забезпечувала жандармерія: двоє жандармів постійно патрулювали станцію, обслуговували поїзди й стежили за порядком. Представник фінансової стражі чергував на вокзалі, а інші супроводжували потяги до самого кордону.

Повідомлення в Офіційному журналі Угорських королівських державних залізниць (A Magyar Királyi Államvasutak Hivatalos Lapja): Розпорядча частина листа № 39097/924 від 3 грудня 1924 року, надісланого королівському головному митному директору, відповідно до якого на станції Чехословацьких залізниць у Чопі діятиме постійна митна комісія королівського залізничного митного управління

Попри те, що історія митного контролю в Чопі фактично розпочалася ще у 1924 році, в сучасній Україні офіційною датою створення Чопської митниці вважають 1945 рік — відповідно до наказу Народного комісаріату зовнішньої торгівлі СРСР. Саме тому у 2025 році відзначали її 80-річчя.

Це створює певний історичний парадокс: реальна історія установи є довшою щонайменше на два десятиліття, ніж її офіційно визнаний вік. 

Віртуальний каталог "Фалеристика Закарпаття": Значок "50 років Чопській митниці"