Значок Мукачівської військової спостережної /медичної/ станції

Значок Мукачівської військової спостережної станції. На овальному білому емальованому полі, обрамленому вузьким зеленим кантом, у центрі розміщений червоний хрест. По краю - напис угорською Katonai Megfigyelő Állomás Munkács. Значок виготовлено у компанії Моржані. Ймовірно з бронзи. Відомі значки двох розмірів: 49×39 мм та 23×17 мм, на звороті з шпилькою для прикріплення (Éremtani Lapok, 2016 № 157). 

Під час Першої світової війни (1914-1918 рр.) в багатьох населених пунктах нинішнього Закарпаття (в Мукачеві, Ужгороді, біля Хуста та в селі Тересва Тячівського району) розміщувалися великі фронтові госпиталі для солдатів австро-угорської та німецької армій. 

Мукачівська військова спостережна станція (Munkácsi katonai betegmegfigyelő állomás) була створена у 1914 році як спеціальний медико-санітарний пункт на шляху евакуації військовослужбовців із фронту. Прибуття поранених і хворих військових контролювалося на залізничному вокзалі; їх доставляли до станції та її барачних лікарень, де проводили медичний огляд і, як правило, п'ятиденне спостереження. Військовослужбовців, які потребували лікування, могли залишати у місцевих шпиталях, а після спостереження інших направляли далі до відповідних лікувальних установ. Станція також вела облік пацієнтів і вільних місць, що використовувався при організації подальшого транспортування.  Станція в Мукачеві мала значну потужність - до 1410 місць.

Листівка часів Першої світової війни з зображенням Мукачівського вокзалу

о

План Мукачівського військового шпиталю на поштовій листівці 1915 року

Серед лікарів, що служили під час першої світової війни у мукачівському військовому шпиталі та на військовій моніторінговій станції, був й останній  головний лікар Мукачева «мирного часу» Альберт Феньвеш (Fenyves Albert). Як писали у газеті "Beregszasz Az Oslako" (№47 від 26 листопада 1939 року) - Його ім’я настільки тісно пов’язане з історією та розвитком Мукачева, що неможливо оминути це без згадки.

Доктор Феньвеш Альберт народився 1865 року. Медичний диплом отримав у Віденському університеті в 1889 році. Практику здобував у лікарнях Відня та Будапешта, після чого проходив військову службу й став полковим лікарем 11-го угорського піхотного полку в Мукачеві. Був одним із засновників товариства інтернату при Мукачівській гімназії та багато працював для його створення. Згодом став лікарем інтернату, а з 1897 року — лікарем гімназії та викладачем гігієни. У 1903 році став окружним лікарем, а в 1908 році був обраний головним лікарем Мукачева. На цій посаді він ініціював створення водогону та каналізації, а також був автором ідеї облаштування парку Ракоці на занедбаній території вздовж Латориці та впорядкування ділянки за католицьким храмом на Головній вулиці. Значною мірою завдяки йому було створено міську станцію швидкої допомоги.

Мукачівський військовий шпиталь під час Першої світової війни

У 1914 році він став лікарем і викладачем гігієни в учительській семінарії. Під час Першої світової війни служив у військовому шпиталі та на спостережному пункті в Мукачеві. За заслуги був нагороджений медалями Червоного Хреста II ступеня, німецьким орденом Червоного Хреста та медаллю Signum Laudis. Жупан Березького комітату призначив його почесним окружним головним лікарем за заслуги у сфері громадського здоров’я.

Німецькі та австрійські генерали інспектують Мукачівський військовий шпиталь, 1915 р. 

Зображення значка звідси