У грудні 2011 року 1-ша
Галицько-Волинська бригада відсвяткувала своє 70-річчя.
 |
| На знаку по колу розміщені герби Закарпатської, Львівської, Волинської, Чернівецької, Рівненської, Івано-Франківської та Хмельницької областей |
"...Варто нагадати, що
це з’єднання є особливим в системі протиповітряної оборони держави. Зона
відповідальності частини – 1625 км державного кордону. Якщо провести вертикаль,
то з Півночі на ньому – Білорусь, із Заходу – Польща, Словаччина, Угорщина, на
Півдні – Румунія і, частково, Молдова. Бригада несе цілодобове бойове
чергування, на яке щодоби заступає близько 300 військовослужбовців. Її підрозділи
охороняють повітряний простір на теренах 8-ми областей Західної України. Це
з’єднання – очі і вуха Збройних Сил на всьому західному напрямку.
Відлік своєї історії частина веде з буремних
років Великої Вітчизняної війни. Її родоначальником став 100-й окремий батальйон повітряного
спостереження, повідомлення і зв’язку (ПСПЗ), який був сформований 30 грудня
1941 року в російському місті Ртищево Саратовської області. Батальйону тоді було доручено
важливе завдання – охорона повітряного простору важливих промислових центрів
Поволжя: міст Саратова, Балашова, Пензи. На початку 1944 року батальйон вслід
за наступаючими військами перебазувався на Україну в Житомир. До Львова, до
свого третього місця дислокації, 100 окремий батальйон ПСПЗ прибув 6 серпня 1944
року, фактично через тиждень після вигнання нацистів з міста. У період Львівської
дислокації за донесеннями отриманими від спостережних постів батальйону зенітна
артилерія збила 136 ворожих літаків. За заслуги перед СРСР, 16 жовтня
1944 року, батальйону вручений Бойовий Прапор - символ військової доблесті,
честі і слави. Загалом за роки війни 620 офіцерів, солдатів і сержантів 100
окремого батальйону повітряного спостереження, повідомлення і зв’язку були нагороджені
державними нагородами. Поряд з чоловіками мужньо воювали і жінки-військовослужбовці,
які складали майже третину його особового складу. До речі, сьогодні чисельність
жінок у бригаді не менша.
Після війни, у
травні 1947 року «сотий» був реорганізований в 100-й окремий радіобатальйон ПСПЗ.
А згодом, у 1952 році, - в 22 радіотехнічний полк. З грудня 1956 року
полк передислокований в м. Самбір Львівської області і перейменований у 22 радіотехнічний
полк ППО. З 1963 року він знову дислокується у Львові. Тоді в бойовому складі частини,
зона відповідальності якої проходила від Бреста до Ужгорода, перебувало 4 роти
візуального спостереження. По лінії державного кордону розміщувалися 38
спостережних постів. А 1 грудня 1963 року на базі 22, 23, 98 радіотехнічних
полків було сформовано 1 радіотехнічну бригаду в складі батальйону управління,
6 окремих радіотехнічних батальйонів, 17 окремих радіолокаційних рот. 13 жовтня
1976 року особовому складу частини було вручено Бойовий Прапор з написом на полотнищі
”1 радіотехнічна бригада ППО”.
У січні 1992 року
особовий склад бригади прийняв Військову Присягу на вірність українському
народові. З того часу почалася нова віха в історії
військового колективу. Однією з пам’ятних сторінок сучасного літопису стало присвоєння
Міністром оборони України у 2009 році почесного найменування – Галицько-Волинська
радіотехнічна бригада.
Сьогодні
військовослужбовці бригади з честю продовжують виконувати своє головне завдання
– нести бойове чергування по охороні Західних повітряних кордонів незалежної
Української держави. Підрозділ безперервно веде радіолокаційну розвідку для
забезпечення своєчасного виявлення повітряного нападу противника, видачу
радіолокаційної інформації черговим силам Повітряних Сил Збройних Сил України,
оповіщає про прольоти цивільних повітряних суден своїх та іноземних
авіакомпаній з метою своєчасного прийняття заходів у випадку недотримання ними
правил використання повітряного простору України та у разі настання форс-мажорних
обставин на борту авіалайнера. За добу фахівці різних спеціальностей утримують
під контролем у середньому понад 600 повітряних суден..." – Віталій Стечишин у
статті «Дозорці повітряних воріт країни», газета "Народна армія", №4 від
11 січня 2012 року
Немає коментарів:
Дописати коментар