Медаль бронзового призера відкритого тенісного турніра, присвяченого 10-літтю Мукачівського спортивного клубу MSE, 1929 рік

Медаль бронзового призера відкритого тенісного турніра, присвяченого 10-літтю Мукачівського спортивного клубу MSE (1919-1929 роки).

Про ювілейні спортивні заходи 1929 року в Мукачеві дізнаємося з замітки у № 200  газети Kassai Ujsag від 1 вересня 1929 року:

7 та 8 вересня 1929 року Мукачівський спортивний клуб МSE відзначав 10-річчя свого існування. У програмі святкування 7 вересня протягом усього дня проходив відкритий клубний тенісний турнір, в якому брали участь команди UAC Ужгород, UTE Ужгород, NTK Берегово, LTC Мукачево та MSE Мукачево.

Опівдні о 3 годині відбувся матч з водного поло між MSE та „Сокіл“ Мукачево.

8 вересня о 11 годині розпочався музичний парад від тютюнової фабрики до спортивного майданчика, де концерт оркестру тривав півтори години. Також о 11:30 розпочалися естафетні змагання по міським вулицям, в яких взяли участь команди 19-го піхотного та 112-го артилерійського полків Мукачівського гарнізону та команда MSE. Фініш був на стадіоні. У другій половині дня відбувся футбольний матч молодіжних збірних Ужгорода та Мукачева. О 15:30 зі святковими промовами на стадіоні MSE виступив президент клубу MSE Янош Лінтнер та представники інших клубів. О 16:00 розпочався товариський матч між чемпіоном Східної Словаччини KAC (Кошице) та MSE.

№213 газети Pragai Magyar Hirlap від 18 вересня 1929 - про турнір з настільного тенісу

Також з нагоди 10-річчя заснування MSE, у Мукачеві був проведений турнір з настільного тенісу за результатами наступного характеру: 1. Дьончі Т., 2. Томорі Л., 3. Рознер А., 4. Вамош Г., 5. Сафарі Л., 6. Гаваші А., 7. Глюк С., 8. Сільбенштейн С. 

Віртуальний каталог "Фалеристика Закарпаття": Медалі 19-тих Міжнародних спортивних ігор школярів в Ужгороді

Медаль призера матчевої зустрічі з легкої атлетики між містами Мукачево та Берегово, 1937 рік

Медаль срібного призера матчевої зустрічі з легкої атлетики між містами Мукачево та Берегово, 1937 рік. Знизу - реконструкція медалі з використанням ШІ.

Інформацію про ці змагання знаходимо у № 163 газети "Pragai Magyar Hirlap" від 21 липня 1937 р.:

 -  У неділю (18 липня 1937) Мукачівське спортивне товариство MSE (Munkácsi Sport Egyesület) провело атлетичні змагання між містами Мукачево та Берегове, які принесли хороші результати. У стрибках у висоту брав участь Геза Калочаї, уродженець Берегова - форвард празької футбольної команди «Спарта», який показав 176 см, що на 4 см перевищує рекорд угорців Чехословаччині. Калочаї переміг також у стрибках у довжину з результатом 6,04 м (при спробах 6,75 і 6,80 м які з-за заступу не враховувались). Результати інших переможців: 100 м: Басарак (Сокол) 12 с

— 400 м: Гайдю (BFTC) 58,7 с

— естафета 4x100 м: Берегове (Кайді, Фекешазі, Перко, Г. Калочаї) 47,2 с

— штовхання ядра: Біцан (BFTC) 11,40 м

— метання диску: Біцан (BFTC) 32,56 м.

Організацію змагань забезпечили Імре Уськай та Ференц Фурік, керівники атлетичного відділу MSE.

Віртуальний каталог "Фалеристика Закарпаття": Значки мукачівського легкоатлетичного марафону

Значок делегата обласної звітно-виборчої конференції профспілки працівників будівництва, Ужгород 1986 р.

Знизу - реконструкція значка з використанням ШІ. 

 Значок делегата ІХ Закарпатської обласної звітно-виборчої конференції профспілки працівників будівництва та промисловості будівельних матеріалів, що відбулася в Ужгороді у 1986 році

Медаль бронзової призерки тенісного турніра Ужгородського атлетичного клуба UAC, 1928 рік

 

Медаль бронзової призерки традиційного тенісного турніра організованого Ужгородським атлетичним клубом UAC. 1928 року турнір тривав до 25 липня, того ж дня відбулося вручення призів. Детальні результати знаходимо у берегівській Прикордонній газеті "Beregszasz Hatarszeli Ujsag" № 31 від 29 липня 1928 р.

 Газета "Beregszasz Hatarszeli Ujsag" № 31 від 29 липня 1928 р.

Віртуальний каталог "Фалеристика Закарпаття": Пам'ятна медаль фіналісту Кубка України з тенісу. Ужгород, 1966 рік

Медаль призера відкритого чемпіонату Підкарпатської Русі з тенісу, Ужгород - 1931 рік

 Медаль призера відкритого чемпіонату Підкарпатської Русі та міста Ужгорода з тенісу. Ці змагання відбулися 1–3 серпня 1931 року й були організовані в рамках святкування 25-річного ювілею ужгородського клубу УАК (UAC) з метою популяризації цього виду спорту.

 З результатами можна ознайомитися в публікаціях тогочасних ЗМІ.

Газета Slovensky Vychod №179 від 7 серпня 1931

о

Газета Ruszinszkoi Karpati Magyar Hirlap №90 від 5 серпня 1931

о

Газета Pragai Magyar Hirlap №176 від 5 серпня 1931

о

Медаль переможця велозмагань, що проводилися під час Дня спорту MSE в Мукачеві 18 червня 1933 р.

 Медаль мукачівця Шабо Каролі — за перемогу у велозмаганнях, що відбулися 18 червня 1933 року під час Дня спорту в Мукачеві, організованого спортклубом MSE (угорською Munkácson az MSE sportnapját, словацькою — Športový deň MSE v Mukačeve). На медалі угорською вигравіровано ім'я переможця.

 Інформацію про ці змагання знаходимо в публікаціях тогочасних ЗМІ: - Безупинний дощ зіпсував спортивне свято в Мукачеві. На розмоклій, багнистій доріжці було нереально досягти високих результатів… У змаганнях велосипедистів на 1500 м переміг Шабо Карой (MSE), друге місце посів Ніккі Золтан (MSE), третє — Саплік (MSE) (1. Szabó Károly MSE, 2. Nicky Zoltán MSE, 3. Saplick MSE).

Газета Pragai Magyar Hirlap №140 від 21 червня 1933 р.

 Почесним гостем заходу був дворазовий олімпійський чемпіон і чемпіон світу з гімнастики Іштван Пелле, який продемонстрував показові виступи у вільних вправах, а також на гімнастичних снарядах (кінь, бруси, турнік і кільця).

 Зважаючи на значну увагу до заходу, зіпсованого негодою, організатори вирішили повторити його через три тижні — 18 липня.

 Повторний захід, організований Munkácsi SE, мав значний успіх і привернув ширшу аудиторію. Окрім легкоатлетичних забігів на 100, 400 і 800 метрів, уперше в Мукачеві було проведено естафету 4×100 метрів. У змаганнях брали участь також спортсмени ужгородського клубу UAC, які продемонстрували високі результати, здобувши перші місця у легкоатлетичних дисциплінах.

 У змаганнях змішаних пар з автомобільної майстерності, а також у мотоперегонах і велосипедних змаганнях кількість учасників суттєво зросла порівняно з попереднім разом. Чудове видовище представили п’ятдесят вершників із косицями, а їхнє блискуче мистецтво верхової їзди вражало.

Газета Pragai Magyar Hirlap №161 від 19 липня 1933 р.

Працював тоталізатор.

 Завершальним етапом програми став футбольний матч між командами UAC і MSE, який викликав значний інтерес серед уболівальників.

Газета Slovensky Vychod №164 від 21 липня 1933 р.

Віртуальний каталог "Фалеристика Закарпаття": Значок Першості Укоопспілки з велоспорту, Мукачево, 1977 рік ©

Медаль відкритих легкоатлетичних змагань 1928 року в Ужгороді, організованих клубом UAC

Медаль відкритих легкоатлетичних змагань 1928 року в Ужгороді, організованих клубом UAC (Ужгородський атлетичний клуб), знизу - реконструкція цієї медалі з використанням ШІ.

Окрім ужгородських UAC та ČsšK, у цих змаганнях брали участь клуби з словацьких Кошице (KAC, KSC і ČsšK) та Пряшіва (PETVE).

 1928_161 KassaiNaplo_1928-07-17

Газета Kassai Naplo №161 від 17 липня1928

У неділю 15 липня 1928 року в Ужгороді відбулися традиційні відкриті змагання з легкої атлетики, що їх організовував клуб UAC на своєму стадіоні. З публікацій у тогочасних ЗМІ дізнаємося результати призерів:

 100 метрів – 5 учасників: 1.Штинчик KSC 11,5 с. 2. Греш PETVE, Микіта KSC; 

 400 метрів з перешкодами – 6 учасників: 1. Скала ČsšK Кошице 54,2 с. 2. Греш PTVE, 3. Треза KAC;

Цікаво, що у словацькій газеті стверджується, що 2 місце зайняв Єлень з PTVE Пряшів - Результат Скаля над відмінним пряшівським Єленем є справжнім сюрпризом.

 800 м: 1. Міхал Солічінський UAC. Ужгород, 2. Веселий ČsšK. Кошице.

1500 метрів – 6 учасників: 1. Міхал Соліцинський UAC 4 хв. 38,6 с. 2. Йозеф Платцер UAC, 3. Сітані KAC. У ужгородця Яноша Чічерея UAC, що виступав під протестом, другий результат.

5000 метрів – 5 учасників, 3 зійшли: 1. Нігощик ІІ KAC 17 хв. 24 с. 2. Деже Дьєрфі UAC. Кращий результат у Яноша Чічерея (UAC), що стартував поза конкурсом - 16 хв. 50 с.

 Стрибки в довжину: 1. Тимко KAC 5,96,5 м, 2. Штинчик KSC 5,95 м, 3. Серек ČsšK Ужгород 5,83 м.

 Олімпійська естафета: для ČsšK Кошице ідеальним успіхом стала перемога його атлетів у олімпійській естафеті з часом 3:52 перед відомим KSC Кошице, який зайняв друге місце, і KAC, Кошице, який фінішував на третьому місці.

 800 метрів – 5 учасників: 1. Міхал Соліцинській UAC 2:10,4, 2. Веселий ČsšK Кошице, 3. Треза (KAC). 

 Стрибки у висоту: 1. Станіслай ETVE 182, 2. Рейчі KSC 165, 3. Греш PTVE 165; 

 Стрибки у висоту з місця – 5 учасників: 1. Шолтес КАC 1,20, 2. Штинчик KSC 1,10. 3, Марко UAC 1,05;

 Стрибок із жердиною: 1. Пшовський ČsšK. Ужгород 265 см, 2. Мук ČsšK. Ужгород;

 Метання списа: 1. Шеді KAC 39, 2. Вейц KAC 38,20, 3. Гайдош KAC 37,29;

 Штовхання ядра: 1. Гайдош KAC Кошице 11,13, 2. Тимко KAC 11,11, 3. Золтан Ролейзек UAC 10,31;

 Метання диска: 1. Золтан Ролейзек UAC 37,56, 2. Пландер ČsšK Košice 32,82, 3. Тимко KAC 32,35; 

 Срібний кубок UAC за загальнокомандну перемогу виборов KAC – Кошицький атлетичний клуб з 62 очками. На наступних місцях: 2. KSC 30 очки, 3. ČsšK Košice 26 очки, 4. UAC Ужгород 25 очки, 5. PTVE Пряшів 13 очки, 6. ČsšK Uжгород 2 очки.

 

Газета Slovensky Vychod №161 від 17 липня 1928

У замітках про ці змагання є деякі відмінності у результатах, так як деякі спортсмени, зокрема кошичанин Прашіл, а також команда ČsšK. Кошице в штовханні ядра в командному заліку, на час публікації результатів були під протестом, оскільки Прашіл на час змагань не мав оформленої реєстрації. Вину за це несе виключно ČsAAU, оскільки на оформлення реєстрації потрібно кілька місяців і, звісно, і це зовсім не сприяє розвитку легкої атлетики, а швидше шкодить, як і в цьому випадку, бо заява Прашіла на реєстрацію була подана вже 2 місяці тому.

 Організація змагань не була на особливій висоті, і тому страждає результативність окремих атлетів.

Віртуальний каталог "Фалеристика Закарпаття": Медаль міських змагань 1922 року з легкої атлетики серед спортклубів Ужгорода, організованих клубом UAC

Медаль міських змагань 1922 року з легкої атлетики серед спортклубів Ужгорода, організованих клубом UAC

 

Медаль міських змагань 1922 року з легкої атлетики серед спортклубів Ужгорода, організованих клубом UAC (Ужгородський атлетичний клуб).

 
У неділю 20 серпня 1922 року на спортивному майданчику в Сечені-Лігеті ужгородський клуб UAC провів міські змагання з легкої атлетики. Крім команди клубу-організатора у цих стартах брали участь спортсмени з UTE та UMTE.

Результати знаходимо у "Газеті прикордоння", що виходила у Берегові (Beregszasz "Hatarszeli Ujsag" №35 від 27 серпня 1922): Призери досягли таких результатів:

100 м біг по прямій: після трьох попередніх забігів 1. Кореньї (UTK) 11,5 сек, 2. Молнар Кароль (UAC), 3. Плацер Йожеф (UAC).

60 м юнаки: 1. Московіц (UTK), 2. Папп (UAC), 3. Фюзешері (UAC).

40 м дитячий біг: 1. Вальковіц (UTK), 2. Сметана (UAC), 3. Плацер Йожеф (UAC).

40 м біг для дівчат: 1. Шпойн (UAC), 2. Сьоке (UAC), 3. Корлат Андреа (UAC). На цій дистанції, на вимогу громадськості, було зроблено повторний старт, під час якого трійка призерів виглядала наступним чином: 1. Шпойн (UAC), 2. Корлат Габріелла (UAC), 3. Сьоке (UAC).

Стрибки у висоту серед чоловіків: 1. Кореньї (UTK), 157 см, 2. Ошг'ян (UAC) 157 см (нічия), 3. Хорос (UAC) 147 см.

400 м біг: 1. Руслендер (UTK) 59 с, 2. Варга Арпад (UAC), 3. Вайс Вільмош (UTK).

Метання ядра чоловіки: 1. Ошг'ян (UAC) 10,67, 2. Варга (UAC) 10,30, 3. Марко (UAC) 10,15.

200 м біг: 1. Кореньї (UTK) 24,8 с, 2. Молнар Кароль (UAC), 3. Плацер Йожеф (UAC).

Стрибки у висоту юнаки: 1. Нодь (UAC) 138 см, 2. Едельштейн (UTK) 138 (нічия) 3. Нойман (UTK) 133 см.

4X40 м естафета для дітей: 1. UTK, 2. UAС (у команді UTK були учасники старші за 12 років). Час 29 с.

4 х 60 м юнацька естафета: 1. UAC (Папп, Фюзешері, Хаваш, Секей) 2. UTK. Час 33 с.

4 х 1000 м естафета серед чоловіків: 1. UTK (Галперт, Московіц, Цізек, Кореньї) 2. UAC Час 49 хв.

Метання диска серед чоловіків: 1. Марко (UAC) 31,93 м, 2. Ошг'ян 31 м, 3. Варга 25,20 м. Ошг'ян поза змаганням кинув диск на 32,75 м.

Стрибки у довжину серед чоловіків: 1. Кореньї (UTK) 6,25 м, 2. Молнар Кароль (UAC) 6,01 м, 3. Матко (UAC) 5,88 м.

Юнацьке метання диска: 1. Білеї Г. (UAC) 21,50 м, 2. Ошг'ян Н. (UAC) 17,20 м.

Юнацьке штовхання ядра: 1. Білеї (UAC) 10,74 м, 2. Московіц (UTK) 10,11 м, 3. Хорос (UAC) 9,74 м.

Отже, в цілому змагання — шляхом підсумовування балів — виграла команда UAC, яка набрала 31 бал. 21 бал у UTK.

У змаганнях юнаків UAC набрав 23 бали, проти 16 балів у UTK. У молодіжних категоріях UAC отримав 4 перші нагороди, а UTK — 3.

В категорії дорослих спортсменів командну перемогу здобув UTK, що виборов 6 нагород за перші місця. Втім 5 перших нагород клубу приніс видатний спортсменКореньї (Koreny) з Будапештського гімнастичного і фехтувального клубу ІІІ округу, який наразі перебуває в Ужгороді й виступає за футбольну команду UTK. UAC здобув 3 перших місця.

Медаль ІІ чемпіонату Ужгородського округу (жупи) з греко-римської боротьби, 1925 рік.

Медаль ІІ чемпіонату Ужгородського округу (жупи) з греко-римської боротьби, 1925 рік (незрозуміло, про що на медалі вказує римська двійка: порядковий номер змагань чи місце?).

У січні 1920 року було створено Чехословацьку асоціацію важкої атлетики (ČsSTA - Československý svaz těžké atletiky). Вона об'єднувала греко-римську боротьбу, важку атлетику та перетягування канату, і була єдиною організацією, уповноваженою представляти ці види спорту в міжнародних організаціях. З 1929 року ČsSTA опікувалася й розвитком вільної боротьби.  

Віртуальний каталог "Фалеристика Закарпаття": Значки та медаль Мукачівського міжнародного турніру з греко-римської боротьби

Плакета бронзового призера чемпіоната Мукачева з тенісу у чоловічому парному розряді, 1932 рік

Плакета бронзового призера чемпіоната Мукачева з тенісу у чоловічому парному розряді, 1932 рік. Напис чеською - "Mistrovství mesta Mukačeva 1932 pánská čtyřhra Ш"

Значки Сокільських поїздок 1921 року до Словаччини /та Підкарпатської Русі/.

Значки Сокільських поїздок 1921 року до Словаччини /та  Підкарпатської Русі/.

У 1921 році чеські «соколи» вирушили у великі мандрівки до Словаччини та Підкарпатської Русі — так тоді називали сучасне українське Закарпаття.

З журналу "Časopis spolku Přátelé Podkarpatské Rusi" №2 за 2014 рік 

«Сокіл» — це чеське гімнастичне товариство, засноване в Празі ще у 1862 році. Воно об’єднувало людей різного віку навколо ідеї гармонійного розвитку — фізичного, морального та інтелектуального. Його засновник Мирослав Тирш вірив: сильне тіло формує сильну націю.

Карта "Сокольство у Словаччині та на Підкарпатській Русі у 1921 році". 

Подорожі були важливою частиною сокільського життя. Вони поєднували спорт, освіту й знайомство з різними регіонами країни. У 1921 році відбулися перші масові поїздки сокольських організацій Чехії та Моравії на схід республіки.

Найдовша з них тривала з 24 травня до 1 червня і пролягала аж до Закарпаття. У ній взяли участь понад тисячу учасників — 748 чоловіків і 369 жінок. Делегації прибули до Ужгорода, Мукачева, Берегова, Хуста та інших міст.

о

26 травня гості урочисто пройшли головними вулицями Ужгорода (на фото). Наступні дні були присвячені подорожам у Карпати — знайомству з природою та людьми краю. А 29 травня відбулися публічні виступи, які зібрали місцевих мешканців у Мукачеві та Хусті.

Ці мандрівки були не лише спортивною подією, а й важливим символом єдності молодої Чехословацької держави. Вони допомагали людям з різних регіонів краще пізнати одне одного — через рух, спільні враження та живе спілкування.

o

Газета "Slovensky Vychod" №121 від 29 травня 1921 р.

o

Газета "Slovensky Vychod" №122 від 31 травня 1921 р.

1 червня делегації вирушили додому з Чопа, завершивши подорож, яка залишила помітний слід у спільній історії регіону.

Віртуальний каталог "Фалеристика Закарпаття": Значки з'їздів молодіжних товариств "Сокіл" та скаутів на Підкарпатській Русі та "скаутський" конверт 1996 р.

Службовий розпізнавальний знак польового наглядача на Підкарпатській Русі (30-ті роки ХХ ст)

Розпізнавальний знак польового наглядача (сторожа) - з колекції Libora Milotinskieho, праворуч - реставрація значка з використанням ШІ.

 У міжвоєнній Чехословацькій Республіці, до складу якої під назвою Підкарпатська Русь входило й українське Закарпаття, для охорони сільськогосподарського майна громади наймали спеціальних польових наглядачів (сторожів).

Згідно з відповідним законом, сільськогосподарським майном вважалося все, що було прямо чи опосередковано пов’язане з веденням господарства у найширшому розумінні цього слова. До нього належали не лише земельні ділянки, а й усі будівлі на них, паркани та огорожі, водойми, житлові будинки, польові дороги, а також урожай, якщо він ще не був зібраним, інструменти та сільськогосподарські машини, залишені на полі, тяглова і пасовищна худоба, гній тощо.

Каралося будь-яке пошкодження майна на полі, порушення закону про охорону полів, а також постанов, виданих місцевою адміністрацією та сільськими органами влади. Покарання могло бути грошовим або передбачати ув’язнення. За умисне випасання худоби на чужій землі, а також за випасання вночі, у неділю чи святкові дні покарання подвоювалося. Суворіші санкції застосовувалися і тоді, коли правопорушення було скоєне на полях чи дорогах, позначених як заборонені.

Якщо порушення було вчинене дітьми або найманими працівниками за неправомірним наказом, відповідальність ніс той, хто віддав такий наказ. Окрім покарання, винна особа повинна була відшкодувати завдану шкоду.

Для захисту власності від сільськогосподарських правопорушень кожна громада зобов’язана була мати польового наглядача, який присягав сумлінно виконувати свої обов’язки. Витрати на його утримання несли власники земель пропорційно до площі своїх наділів. Окружна адміністрація могла дозволити кільком сусіднім громадам утримувати одного спільного наглядача. Власники великих земельних маєтків, які разом володіли понад 50 гектарами землі, могли мати окремих присяжних наглядачів.

Призначення польового сторожа затверджувала окружна адміністрація, яка також приймала його присягу. Наглядач повинен був бути не молодшим за 20 років, фізично здоровим і добре обізнаним зі своїми обов’язками. Адміністрація видавала йому відповідне посвідчення.

Під час виконання службових обов’язків сторож носив службову відзнаку — спеціальний номерний розпізнавальний знак, а також міг мати короткоствольну зброю. 

Польовий наглядач мав право затримати таку кількість великої рогатої худоби, якої було достатньо для відшкодування завданої шкоди. Він зобов’язаний був повідомляти сільську управу про кожне виявлене порушення, незалежно від того, чи знав порушника, чи ні. Якщо наглядача призначила приватна особа, повідомлення надсилалося також і їй. Затриману худобу сторож передавав громаді або її власнику та інформував про це сільського голову.

Газета "Svoboda" від 20 грудня 1922 року,  No. 298.jpg

Віртуальний каталог "Фалеристика Закарпаття": Службовий розпізнавальний знак старшого пастуха на Підкарпатській Русі (30-ті роки ХХ ст)

Значок "ІХ чемпіонат USIC з важкої атлетики, Ужгород, 1988". USIC - міжнародна спортивна спілка залізничників.

 USIC (Union Sportive Internationale des Cheminots) — це транскордонна, політично незалежна неприбуткова організація, метою якої є сприятння розвитку аматорського спорту серед залізничних працівників.

 Після Другої світової війни залізничники з різних країн вирішили об'єднати зусилля, щоб створити організацію, здатну сприяти миру та братерству навколо спорту. У липні 1946 року чехословацьки, австрійські та угорські делегати зустрілися у Відні, щоб організувати Європейський конгрес залізничного спорту. Конгрес у Зальцбурзі того ж року, вже зібрав делегації з Австрії, Чехословаччини, Угорщини, Бельгії, Фінляндії, Італії та Франції, які підтвердили заснування Міжнародного союзу залізничного спорту. Свою сучасну назву USIC отримала 1947 року на конгресі в Італії. Наразі USIC об'єднує 16 країн.

 USIC організовує міжнародні чемпіонати у 16 дисциплінах, серед яких є й спортивне орієнтування. Кожна дисципліна має свій чемпіонат USIC, який проводиться кожні 4 роки в одній із країн-членів.

 1988 року 9-й чемпіонат USIC з важкої атлетики проходив в Ужгороді.

Значок Ужгородського автоклуба

Значок ужгородького автоклуба та (праворуч) його реставрація з використанням ШІ.

 Минуло понад дев’ять десятиліть від часу, коли ужгородський автоклуб (Autoclub Země Podkarpatoruské), заснований у 1924 році, організував наймасштабніші в історії краю автомобільні та мотоциклетні перегони під назвою «Навпростець через Підкарпатську Русь» (чеською - Naprieč Podkarpatskou Rusou). Сьогодні про ці події нагадують лише газетні публікації та поодинокі архівні згадки, проте у 1930-х роках вони стали справжньою спортивною сенсацією.

Особливість змагань полягала в тому, що в них, окрім спортивних мотоциклів, брали участь не спеціально підготовлені гоночні машини, а звичайні серійні автомобілі — саме ті, які кожен покупець міг придбати в автосалоні.

24 червня 1934 року 29 екіпажів вирушили на дистанцію довжиною 538 кілометрів, щоб довести швидкість, витривалість і надійність своїх машин у реальних дорожніх умовах. Маршрут пролягав із Ужгорода через Середнє, Мукачево, Берегово, Севлюш (нині Виноградів), Хуст, Тячів, Тересву, Слатинські Доли (нині Солотвино), Рахів, Костилівку до Ясіня та у зворотному напрямку. До проміжного фінішу в Ясіні дісталися 25 учасників.

Траса вважалася однією з найскладніших у довоєнній Чехословаччині: гірський рельєф, погані дороги, круті повороти та мінлива погода перетворювали її на справжнє випробування майстерності. 

Мукачево, перегони 1934 року, учасники перегонів на площі перед Ратушею. Фото з власної збірки Сергія Тішина.

Перші аварії не забарилися. У Середньому перекинувся 24-річний мотоцикліст Ласло Теґзе – завідувач школи у Завидові, який отримав тяжкі забої. У центрі Мукачева на вулиці Ракоці (сучасна вулиця Соборна) автомобіль Aero-родстер врізався в електричний стовп — пасажирка вилетіла з машини. Автомобіль після короткої зупинки продовжив рух. Жінка, на щастя, відбулася лише подряпинами і сама помахала водієві, щоб він продовжив шлях — але вже без неї. Інші учасники також потрапляли в аварії поблизу Вилока, Хуста та Солотвина. Проте більшість екіпажів продовжила боротьбу.

Абсолютним переможцем перегонів 1934 року став Еріх Янік з Опави на лімузині Aero 30 HP. Його результат — 6 годин 41 хвилина 15 секунд — означав середню швидкість 80,5 км/год на складній гірській трасі. Другим фінішував Антон Німрихтер із Кошиць на автомобілі Aero 1000. Серед місцевих гонщиків найкращим став ужгородець Алоїз Бадер на Škoda, який подолав трасу за 7 годин 1 хвилину 12 секунд. 

Фото переможців "закарпатських перегонів" 1934 та 1935 років Еріха Яніка та штурмана Воханека (з журналу Pestry Tyden_1934_). автор фото Р. Криль. 

Командний приз здобула трійка ужгородської команди Aero 18 HP у складі Куделки, Гури та Кратохвіла.

Серед мотоциклістів найкращий час показав чемпіон Чехословаччини 1934 року Рудольф Протіва з Кладна на Jawa 175 см³ — 6:59:52. Цікаво, що для участі в змаганнях він без зупинок подолав майже 700 км із Кладна до Закарпаття й прибув до Ужгорода буквально перед стартом. Майже без перепочинку він стартував і переміг. В іншій категорії — мотоцикли з об’ємом двигуна 500 см³ — чемпіоном став 25-річний Мирон Грабар, син тодішнього мера Ужгорода Костянтина Грабара, який виступав на BMW (8:10:54). У категорії мотоциклів із коляскою переміг пражанин Йосиф Софронь на Harley-Davidson.

Не менш драматичними виявилися перегони 1935 року, що відбулися 23 червня. Дистанцію збільшили до 574 кілометрів. Уже з п’ятої ранку тисячі глядачів зібралися на набережній Палацького в Ужгороді, навпроти готелю «Централ» (зараз на його місці знаходиться угорське консульство). Рівно о шостій годині гонщики рушили вулицею Йокаї (нинішня вул. Руська), а боротьба за лідерство розпочалася з перших кілометрів.

Мукачево, гонка 1935 року, мотоцикліст - учасник перегонів на площі перед Ратушею. Фото з власної збірки Сергія Тішина.

Учасники згадували розбитий бетон за Ужгородом, де легкі автомобілі буквально «танцювали». У Мукачеві дорога була якісною, проте східна частина маршруту знову виявилася надзвичайно складною. Великі натовпи вітали спортсменів у Берегові, Хусті. У Великому Бичкові молоді гуцули навіть вивісили напис «A tempo!», підбадьорюючи учасників.

Трагічний епізод стався перед Ясіням: через вибух колеса автомобіль Praga Baby вилетів із дороги. Водій Ярослав Веселий і його штурман Мікса зазнали смертельних травм. Ця трагедія затьмарила святкову атмосферу змагань.

У Ясінях під час зворотного старту почалася злива. Останні учасники стартували вже під сильним дощем, який перетворив і без того погану дорогу на суцільну ковзанку. Лише за Великим Бичковом виглянуло сонце, і гонщики знову почали набирати темп.

Попри дощ і небезпечні умови, абсолютним переможцем 1935 року знову став Еріх Янік, цього разу на Aero 1000. Його середня швидкість зросла до 85,8 км/год. Серед закарпатців найкращий результат показав Йожеф Гура з Ужгорода, який на автомобілі Praga Baby посів друге місце. Серед мотоциклістів першим фінішував пражанин Ладіслав Вльк на Ogar. У категорії мотоциклів з об’ємом двигуна понад 250 см³ переміг Богуміл Протіва на Jawa. Серед місцевих спортсменів єдиним мотоциклістом, який дістався фінішу, був Йосип Хома з Ужгорода — він й отримав усі призи, встановлені для закарпатців.

На фото Богуміл Протіва - переможець "закарпатських перегонів" 1935 року у категорії мотоциклів з об'ємом двигуна понад 250 см³ (з журналу Pestry Tyden_1935_). автор фото, зробленого на змаганнях у Празі, К. Мой.

Увечері в саду ужгородського готелю «Корона» відбувся урочистий бенкет і нагородження переможців. Перегони проходили під патронатом губернатора Підкарпатської Русі Антоніна Розсипала та міського голови Ужгорода Костянтина Грабара.

Попри високий рівень організації та зацікавлення глядачів, змагання 1935 року стали останніми. Ймовірною причиною був незадовільний стан доріг, що спричиняв часті аварії та навіть людські жертви.

Сьогодні ці перегони залишаються яскравою сторінкою історії Закарпаття — прикладом технічного поступу, спортивної відваги та великого ентузіазму міжвоєнної доби.

Значки Державної торговельної академії в Мукачеві

Фрачник (значок на булавці, що кріпився на лацкані піджака) Мукачівської угорської королівської державної вищої торговельної школи. Напис на значку - Munkácsi M.K. Áll. F. Ker. Isk. - Munkácsi Magyar Királyi Állami Felső Kereskedelmi Iskola. Праворуч - реконструкція значка з використанням ШІ.

 14 березня 1918 року в Мукачеві було відкрито торговельну школу «трикласного типу» з угорською мовою навчання. Заснування стало результатом понад чотирирічної підготовчої роботи за сприяння тодішнього мера міста Яноша Недецеї.

До першого класу записалися 33 учні. Заняття проходили в центрі міста – на верхньому поверсі будинку Міхая Мункачі. Викладацький склад формували вчителі місцевої гімназії та педагогічної семінарії, а також адвокати й банківські службовці. Першими директорами були Дюла Бенджамін (1918–1919) та Антал Шварц (1919–1922). 

На цьому місці знаходилася перша в Мукачеві торгова школа (зображення будинку на меморіальній дошці)

Після розпаду Австро-Угорської імперії наступив період невизначеності. З-за затримки, пов’язаною з чехословацько-угорською війною та румунською окупацією Мукачева, навчання в школі було відновлено тільки 6 листопада 1919 року.

4 червня 1920 року Мукачево разом зі всією територією Закарпаття увійшло до складу Чехословаччини. З 15 жовтня 1921 року місто стало центром Березького комітату. На той час у Мукачеві проживало 20 794 жителі, і воно було найбільшим містом Карпатської Русі.

З 1920–1921 навчального року заклад підвищив статус до чотирикласної торговельної академії (спочатку лише для першого класу). Того ж року офіційною назвою стала: Мукачівська міська комерційна академія та пов’язана з нею Вища комерційна школа - Munkácsi Városi Kereskedelmi Akadémia és vele kapcsolatos Felső Kereskedelmi Iskola. Перший випуск академії відбувся у 1921 році – дипломи отримали 35 випускників.

Державна торговельна академія

З 1 липня 1922 року навчальний заклад перейшов у підпорядкування держави та отримав назву Державна торговельна академія вМукачеві - Státní obchodní akademie v Mukačeve. Заклад готував фахівців торгівельної, банківської та підприємницької сфери, його директором став відомий педагог Дьєрдь Маковіцкі.

 1928 рік - новозбудований будинок Торгової академії

1 січня 1926 року було відкрито нову двоповерхову будівлю академії, збудовану за проектом архитекторів Людовітом Ельшлегера та Гейзи Бошка фірмою «Кроо і Молнар» на замовлення міської влади. Згідно з договором, будівля залишалася у власності міста.

До першого класу приймалися учні обох статей, які успішно закінчили четвертий клас гімназії або горожанської школи і не досягли 18-річного віку. Учні з поза міста могли претендувати на місце у гімназійному інтернаті. Навчання та проживання були платними, але учні з добрими успіхами могли отримувати знижку від Міністерства освіти.

Адреса школи: зараз це вулиця Августина Штефана (за часів ЧСР вулиця Гусова - Husová ul., за угорської окупації - Batthány Lajos utca, за радянської – вулиця Горького. Після 1944 року в будинку знаходився військовий госпіталь, потім - Будинок офіцерів, з 2020 року - Палац культури і містецтв.

З 1918 року навчання в Мукачеві велося угорською мовою. В Ужгороді діяла аналогічна торговельна академія з русинською (українською) мовою навчання.

У 1925 році обидва заклади було об’єднано. На Підкарпатській Русі почала діяти єдина установа – Мукачівська державна торговельна академія (Munkácsi Állami Kereskedelmi Akadémia) з викладанням українською та угорською мовами. Директором академії з 1925 року став Августин Штефан, який очолював заклад до листопада 1938 року.

У 1938 році було відкрито перший клас чеськомовного відділення. Загальна кількість класів зросла до 13, а кількість учнів перевищила 500 осіб.

Значок - кокарда на пілотку учня Мукачівської угорської королівської державної торговельної середньої школи. Напис на значку - Munkácsi M. Kir. Állami Kereskedelmi Középisk. - Munkácsi Magyar Királyi Állami Kereskedelmi Középiskola. Праворуч - реконструкція значка з використанням ШІ.

Після анексії у листопаді 1938 року південно-західних районів Закарпаття Угорщиною Торговельну академію евакуювали до Сваляви, де її розмістили у приміщенні сучасної ЗОШ № 1, тодішньої горожанської школи.

У березні 1939 року після нападу Угорщини на Карпатську Україну студентів і викладачів перевели до Словаччини. 

15 березня 1939 року. Евакуація студентів Мукачівської торгової академії у супроводі січовіків зі Сваляви до Словаччини (фото зі сбірки Національного музею історії України)

Після 10 листопада 1938 року нова мукачівська влада реорганізувала угорськомовну частину академії: 18 лютого 1939 року був анульований державний статус школи і її передали в підпорядкування місту, були утворені торговельна середняї школа та вища комерційна школа, які працювали до жовтня 1944 року. Угорською -  Мукачівська Угорська Королівська Державна Вища Торгівельна Школа - Munkácsi Magyar Királyi Állami Felső Kereskedelmi Iskola.

Значок - кокарда на пілоці учня Мукачівської торговельної школи

1945 року в Мукачеві на базі торговельної академії створено кооперативний технікум з бухгалтерським та товарознавчим відділеннями. Мова викладання – українська.

Віртуальний каталог "Фалеристика Закарпаття": Значки Мукачівського кооперативного торговельно-економічного коледжу (Мукачівського кооперативного технікуму) ©

Службовий розпізнавальний знак старшого пастуха на Підкарпатській Русі (30-ті роки ХХ ст)

Службовий знак старшого пастуха на Підкарпатській Русі (30-ті роки ХХ ст). Праворуч - реконструкція значка з використанням ШІ. 

Пастівницький сезон в Українських Карпатах доволі тривалий. У середньому це 8-9 місяців, а за сприятливих погодних умов – 10 місяців. Починається він ранньою весною і триває до пізньої осені. Найдовше випасають овець і кіз, часом і навіть взимку по лісах.

Життя і праця пастухів завжди були досить складними, вимагали спеціальних знань, трудових навичок та значних фізичних зусиль. Кількість вівчарів визначалася розмірами отари та характером виконуваних робіт. Зазвичай на кожні 80-100 дійних овець наймали одного вівчаря.

Вівчарів очолював найбільш досвідчений пастух (“ватаг”, “ватажко”) віком від 40 до 50 років. У його обов’язки входило не лише керувати колективом пастухів, а й готувати всі необхідні житлові і господарські побудови, лікувати худобу і вівчарів, давати поради при виготовленні молочних продуктів і т.д.

Особи, призначені на посаду старшого пастуха, складали присягу і були зобов'язані носити службовий знак під час виконання своїх обов'язків. Цей знак був виготовлений із жовтого о металу і мав форму еліпса, розміром 5 см у висоту та 3,7 см у ширину. На значку був напис чеською та русинської мовою.

Віртуальний каталог "Фалеристика Закарпаття": Службовий розпізнавальний знак польового наглядача на Підкарпатській Русі (30-ті роки ХХ ст)